На задвірках Євросоюзу №10. Литва: Затяжний автостоп та дорога на Шяуляй: vladbespalov

vladbespalov

На задвірках Євросоюзу №10. Литва: Затяжний автостоп та дорога на Шяуляй

Mar 22, 2013 17:56

На четвертій день перебування у Литві (четвер, 9 серпня) я нарешті відправився пізнавати провінційну частину цієї балтійської країни. Настав час їхати з Вільнюсу.

Мій друг Сімонас підвіз мене на машині до зупинки, де я через якийсь час сів на автобус до точки автостопу.
Одні з останніх фото першого візиту до Вільнюсу. Сучасні будівлі європейського міста.

1-2.

За кілька десятків хвилин я стояв на трасі, яка вела у четверте за величиною місто країни - Шяуляй.

130-тисячний населений пункт знаходився за добрих 200 кілометрів від столиці своєї країни.

Близько 9-ї ранку я почав стопити машини. Ніхто не зупинявся. Тоді в мене виникла ідея зробити табличку із назвою кінцевого пункту мого призначення.

Благо, що поруч був автосалон, де дівчина з тамтешнього офісу допомогла мені

3.

Але то не домогало - ніхто так і не зупинявся. Водії навіть не звертали уваги. Жодних сигналів

4.

Я вже починав-но думати, що тут неможна зупинятися. І думаючи про це поруч зі мною зупинилося авто дорожньої поліції.

- Русский, English? - спитав я у офіцера років із 40.
- По-русски, - відповів офіцер.
- Можно ли тут останавливать машины? - пролунало моє питання.
- Можно, - коротко, майже як і всі литовці, відповів він.

До речі, корисна інформація для тих, хто подорожує на власному авто. Щоб перевести ціни на бензин у гривні - помножуйте їх на три

5.

Час йшов, а мені так ніхто і не зупиняв. Я пару разів змінював місця дислокації - марно.

6-7.

Я вже майже зневірився, адже чекав вже 2,5 години, як мені нарешті зупинила машина з литовськими номерами. Ура!
За кермом був водій цікавої зовнішності. Він був росіянином з литовським паспортом (його ім’я я нажаль забув).

8.

Мій водій повертався із Москви - їхав всю ніч і тому йому потрібно було з кимось поговорити, аби не заснути. На моєї здивування тим, що прочекав на машину так довго (в Чехії чекав у середньому півгодини, в Україні ще менше). Він відповів: Литовцы - народ корявий.

За вікном кардинально змінювалася погода: дощ віддавав естафету сонцю і навпаки.

Взагалі, дощило у цих місцях дощило частенько.

Хоча тупих тем, типу: фашисти, які так любить розкручувати російська преса, він не казав. Жити у Литві йому подобалося.
Їдемо. Дороги бездоганні - гладкий асфальт, розмітка. Не гірше ніж у Європі чи Білорусі. Одначе інфраструктура не розвинена (наприклад, у Чехії уздовж різні МакДональдзи, готелі).

9.

Взагалі, за словами водія, у Литві два автобани.

Той, по якому ми їхали А2 Вільнюс - Паневежис та А1 Вільнюс - Каунас - Клайпеда. Місто Паневежис (5-е за населенням) ми об’їхали стороною.

Мій співрозмовник, став мені невеликим екскурсоводом та розказував, що які цікаві місця проїжджали.

- Вообще, сам Шяуляй был сильно разрушен во время войны и потому исторический зданий у нас почти не сохранилось, - пояснив мені водій.

10.

Бідні сільські будиночки

11.

Красиві краєвиди!

12.

Дорога, дорога…

13.

Шумозахисні екрани. В України не бачив. Навіть на трасі Харків - Київ після реконструкції

14.

Трасу ремонтують частково за рахунок грошей Євросоюзу. Взагалі ЄС дає фінанси балтійським країнам на дороги та відновлення історичних пам’яток. Місцеві навіть жартували, що то європейці роблять для себе - аби їздити та дивитися на країни - нові члени євроспільноти.

Одначе, як стверджує юзер ukrainietis, допомога структурних фондів ЄС на ремонт литовських доріг - приблизно 250 млн. літів у цьому році. Загальна ж сума - більше міліарду літів. Тобто доля коштів ЄС - максімум чверть загальної суми

15-16.

Одноповерхова Литва

17.

Менше ніж за 2 години ми в’їхали у пункт призначення - місто Шяуляй

18.

Вільнюс, Литва, На задвірках Євросоюзу