Прогулюємося вірменською провінцією: Гори, 90-ті, торт-кебаб, Єрітасардакан та будинки з туфу

[vladbespalov]

Серію постів з Вірменії розпочну не з туристичних місць, а з невеликого провінційного містечка у самому центрі закавказької країни.

Центр марзу (регіону) Єхеґнадзо́р (далі - Єх) розташований за 120 кілометрів від Єревану - на трасі до Горісу і далі у бік Ірану.


Джерело: wikimedia.org

Як на наш обласний центр, живе тут ну дуже мало людей - трохи більше 8 тисяч. Про історію міста можете знайти у мережі, а я з вами поділюся своїми враженнями.

Вже на під’їзді до містечка з’являються гострі гори. Здається, що Єх виборов собі клаптик відносної рівнини серед гірського оточення.
1.


Вершини засніжені - при тому у точці зйомки градусів з 15 тепла.
2.


Вірменська абетка - одна з 46-ти що нині використовуються у світі. У країні навіть є туристичний об’єкт, де зображені фігури алфавіту.
3.


Путівник по Вірменії: must see місця, скільки коштує житло та проїзд і що варто скуштуватиКажуть, що машини часу не існує? У прямому сенсі - так, але це провінційне містечко нагадало мені 90-ті у нас.
Хочете побачите що сталося з Прип’яттю? Не варто їхати у дорогий тур. Автостанція, попри розташування до міжнародної траси, мирно собі руйнується.
4.


Зала очікування всередині. Курцям сподобається - можна палити прямо у приміщенні.
5.


Каси були закриті. З присутніх людей - чоботар, що зайняв одну з кімнат колишньої АС. Вся інформація про рух - на двох папірцях А4. Половина цін - від руки.
6.


Ледь не половина побачених авто - машини радянського автопрому, у якості маршруток - Газелі.
7-9.






Частина машин візуально - нові. Виявляється, у Росії і досі випускають «Ниву», дизайн якої майже не змінився за 40 років. Королевою вірменських доріг є безумовно позашляховик білого кольору.
10.


В Україні у провінції теж ще лишається багато радянських авто, навіть за пару кілометрів від кордону ЄС.
Думаю західні туристи, парочку яких ми тут зустрічали, із розкритими ротами дивилися на ці раритети.
11.


Ясна річ, ремонт дешевше ніж купівля нових іномарок, але наприклад, у сусідній Грузії такого вже давно не побачиш. Пощастило хіба що поліції. Але й і у тих оновили не весь автопарк (на фото немає поліцейського «Жигулі»).
12.


В цілому по всій Вірменії купа звалищ старих авто. Не знаю, чи тут не приймають металобрухт?
13.


Є й вантажівки. Ці ніби ще на ходу.
14.


Такої кількості автосервісів і ремонту авто я ніде не бачив. Як мені пояснили, вірмени люблять працювати на себе - напевно це і є пояснення. Слогани, звісно, із Росії, з якою у Вірменії найкращі стосунки серед усіх 3-х країн на Кавказі.
15.


Бензин дешевше ніж у нас. 1$ = 480 драм.
16.


Форма військових ну дуже радянська. Ще й зірочка.
17.


А це - місцевий палац культури. Прапор Росії висить поруч з національним - гастролей помічено не було. Може це зовнішній курс країни, як у нас іноді розміщують прапор ЄС.
18.


Російську знають майже всі - окрім вірменських пісень популярні російські, а з наших - кілька разів чув «Плакала» від «Казки».
19.


Поміж собою вірмени спілкуються суто вірменською. Про що свідчать оголошення.
20.


Кіоск з продажу хліба.
21.


Ремонт взуття - опалення буржуйкою.
22.


Ще один елемент характерний для 90-х - недобудови. У той час хотіли вразити розмірами.
23.


Колишній фонтан.
24.


Кінотеатр. І теж колишній.
25.


А ось готель «Гладзор» як на диво - працює.
26.


Двомісний номер зі сніданком (на фото - номер де-люкс) коштує 18$. У Єх - велика конкуренція. Ледь не кожен другий здає житло.


Фото: booking.com

Для порівняння, ми ж жили у гостьовому будинку на околиці містечка - ціна номера на двох зі сніданком - 15$.
27.


Побілка дерев - незмінний атрибут всього постсовка.
28.


ЄС дає гроші на сортування пластику та реконструкцію судів.
29-30.




Встановили вказівники на пам’ятки.
31.


Йдеш собі вулицею а тут такий краєвид! Майже вулкан. Місцеві звикли, і ми спочатку дивувалися.
32.


З висотної забудови - 5-поверхівки. Здавалося б звичайні радянські, але фасад оздоблений туфом забирає сірість.
33-36.








У цей вечір я святкував День народження. Віднайшли кафе з назвою Єрітасардакан, я думав назва має східні екзотичні нотки, але у перекладі виявилося це кафе «Молодіжне». Це фактично єдиний ресторан у місті.
На вулиці були ось такі окремі кімнатки-кабінки. Схоже тут активно ріжуться у карти.
37-38.




Спочатку замовили каву по-вірменськи. У Грузії її звуть кава по-турецьки, а у Боснії - боснійська кава. Коштувала 200 драм (11 гривень на квітень 2019).
39.


Ну а далі пішов кебаб (що слугував тортиком, куди ми вставили свічку) та картопля фрі.
40-41.




Хлопці, що сиділи поруч, запитали, звідки ми і отримавши відповідь сказали: Зеленский рулит!

На щастя, містечко потрохи виходить з 90-х. Хіпстерська кав’ярня.
42.


На об’їзній міста є приємний фудкорт.
43.


Шашлики та кебаби смажать коли замовляєш, а не наготують як у нас бувають і стоїть холоне.
44.


Можна спробувати і нашу курочку, хто сумує за домом.
45.


Є камери на дорогах, але не знаю чи працюють.
46.


Стадіон.
47.


Від виду на гори нікуди не дінешся.
48.


Пам’ятник загиблим у Карабаській війні.
49.


Наступного дня небо було чистішим і ми поповній насолодилися горами.
50.


Навіть дорога до траси у 40 хвилин з рюкзаками виглядала приємною.
51.


Але найкраще вилізти на один з пагорбів звідки відкриваються класні види.
52-54.