Хмельницький: старий Проскурів, чепурні радянські будівлі, «інопланетні» фігури та пиво за 4 гривні
Хмельницький, напевно, у більшості українців є синонімом слово «базар», адже саме тут є один з найбільших ринків країни. Хоча географічно Проскурів (назва міста до 1954 року) відноситься до Західної України, культурно йому набагато ближчі той самий Київ чи Чернігів, ніж, скажімо, сусідній обласний центр - Тернопіль.
Наприклад, у Хмельницькому на звертання українською часто можна почути відповіді російською, а меню в ресторанах теж пишуть мовою Пушкіна.
1.
Власне, до Проскурова їхали з Тернополя. Зробили великі табличку, аби привертати увагу та й тягнутися від села до села нам не хотілося. І це спрацювало - нас взяв мікроавтобус який їхав прямо у Хмельницький!
2.
Перше, що кидається в очі, коли в’їжджаєш у місто - дороги. Як для України вони добрі і навіть розмітка є - подекуди з жовтими лініями, як у Донецьку.
3.
Друге - велика кількість тролейбусів. Щоденно на маршрути виходять близько 80 електромашин. Основа парку - російські ЗиУ-9. Завдяки схемі розфарбування та доброму стану виглядають ніби щойно зійшли із заводського конвеєру. Лишилися і металеві маршрутні таблички, які вже у сусідніх Тернополі та Вінниці замінили на електронні табло.
4-5.
Є і кілька нових тролейбусів - «Богдан», а півроку тому надійшли два сучасних львівських «Електрони». У Хмельницькому є і автобуси - вживані машини з Західної Європи. Є і середні автобуси - такі цікаві експонати. Лишилося оригінальне розфарбування.
6.
Парк маршруток здебільшого представлений «Мерседесами». Проїзд в них більший майже у 2,5 рази порівняно з тролейбусами - 3,5 замість 1,5 гривні.
7.
Центр міста я б розділив на дві частини - радянський і проскурівський.
8.
Хмельничани з трепетом відносяться до радянської забудови. У цьому плані нагадало мені Білорусь. Звичайно, важко виділити з архітектури тієї доби щось унікальне - типові проекти. Ось, для прикладу - театр.
9.
А це - будинки-свічки
10.
Оглядових майданчиків у місті нема, проте подивитися на місто можна з прозорого ліфта «Либідь Плази»
11.
У місті збереглися заклади радянського общепіту - з відповідними цінами та сервісом. Цей обід у «Їдальні №43» обійшовся нам у 40 гривень. Колоритний заклад - саме для тих, хто хоче поностальгувати за Союзом.
12.
Більш осучаснений заклад
13.
Головною площею міста є … майдан Незалежності. Чепурна будівля облради. Ну прямо «ворота міста» в Мінську
14-15.
У сквері Шевченка раджу побачити просто-таки інопланетний дитячий майданчик. Ось це уява була в автора!
16-17.
Цікаво, чи не спекотно зараз сумному Шевченку? Чи дійсно він у такому ходив?
18.
І хоч Хмельницький не може похизуватися ратушею символом міста є пожежна вежа. Вона, до речі, ровесниця імені міста і зведена у 1954 році.
19.
А ось, власне і міська Рада - проскурівська будівля.
20.
Від неї йде тиха алейка - вулиця Червоноармійська яку заставили різноманітними кованими лавками
21.
Вулиця впирається у будівлю з якоюсь сатанинською зіркою
22.
Сама ж будівля нагадує віллу
23.
Центральною променадною вуличкою міста є Проскурівська
24.
На ній можна побачити архітектуру старого Проскурова з його пряничними будинками
25-27.
Якийсь будинок з химерами, правда, без останніх.
28.
У звичайно дворі будинку №48 по вулиця Камянецький стоїть пам’ятник барону Мюнхгаузену. Місцеві добродушні мужики мешканці, які споживали поруч вино розказали, що задню частину коня відрізали - просто здали на брухт.
29.
Є у Хмельницькому і відрізана рука - пам’ятник афганцям
30.
У місті протікає Південний Буг і відповідно біля річки зробили найбільший парк з гордою назвою 500-річчя Хмельницького.
31.
По річці плаває катер
32.
Є пляж
33.
Телевежа. Чомусь її зобразили на листівці з містом
34.
Фото: farion.ua
Вдалося побувати на омріяному місці - пивзаводi. Нажаль при ньому не було пивниці, лише черга з мужиків, які стояли з пластиковими баклажками на розливним напоєм. Ціна на пиво просто смішна - щось більше 4 гривень за півлітра.
35.
А ось розливного спробував в одній з піццерій міста. Правда особливого вибору серед «Хмельпива» не було - лише світле.
36.
Не вдалося потрапити у оригінальний ресторан ЭМЖО, де обіграється «вбиральна» тема: відвідувачі сидять на унітазах, а витираються туалетним папером.
Також у місті є закритий аеропорт, де часом проводять фото сесії молодята чи влаштовують гонки.
Більше про життя Хмельницького дізнаєтеся у блозі Віктора
Назад верталися вже на фурі - далекобійник їхав аж до самого польського кордону.
Сатанів - містечко про яке знали ще римляни
Кам'янець-Подільський: замок «гномів», мальовничий каньйон та картини-графіті
Всі мої подорожі Україною
Публікації про цікаві місця, людей та шалені подорожі нашою країною в одному пості. Ви не повірити, як багато гарного та незвіданного є у нас!
