Я вже не пам’ятаю, коли востаннє відпочивав у форматі кількаденного вилежування на пляжі і геть відвик од такого відпочинку та місць для нього призначених. Винятком у цьому році стала Генічеська Гірка, де зупинився на дві доби, бо саме з неї найзручніше добиратися до рожевого Генічеського озера. Тому заодно покажу трохи кадрів самого села. І моря, ( Read more... )

Продовження розповіді про триденну карпатську прогулянку на День Конституції. Після озер ми пішли на полонини із стратегічною метою закупити у гуцулів сиру.

1. Дорогою нам траплялись невеликі водоспади й купа потічків. Два перебрели стрибаючи по камінцям, третій босими по воді.

( Read more... )

Цього року популярність Карпат із зрозумілих причин стрімко зросла, в тому числі і для мене. Якщо розібратися, я й не був там толком, максимум у передгір’ях з декількох різних боків, тож саме з’явився привід надолужити ( Read more... )

Цього року мені пощастило потрапити в Одесу у найкращий час, коли це було в принципі можливо, у перші ж вихідні після відновлення поїздів. Уже в теплу погоду, але без натовпу приїжджих та коронавірусних рекордів. Втім, людних місць я все одно уникав, а поїхав на околицю міста, до Куяльницького лиману. Про нього та прилеглий санаторій нижче і ( Read more... )

Минулого разу я у загальних рисах пройшовся по природі Кінбурнської коси, але наостанок залишив чи не найяскравіші її об’єкти, заради яких найперше сюди і їхав. Мова про рожеві озера.

1.

( Read more... )

За рік з лишком після першої спроби, всередині липня цього року я знову повернувся на Донеччину у якості туриста. Потенціал тутешніх цікавинок завжди був сильно недооцінений, ну а зараз, із зрозумілих причин, тим більше. Основною моєю метою було побачити соляне підземне царство, але то в неділю, а суботу присвятив містам, у яких теж є на що ( Read more... )

Як я і планував ще на початку року, мій перший виїзд з ночівлею за межі Вінниччини прийшовся на Бесарабію. Правда, сталося це на два з гаком місяці пізніше орієнтовних сподівань. І зовсім у іншій реальності. Та й хотів я на той момент зовсім не туди найбільше, але упоротість Укрзалізниці, помножена на упоротість переляканої Вінницької ОДА не ( Read more... )

Якушинці - одне із великих сіл-супутників Вінниці на північний захід від неї, яке віднедавна з’явилося в моїх «велосипедних» планах. Воно близько, і виділяти на нього вихідний було б жирно, тож зганяв одного ранку перед роботою, скориставшись перервою у надокучливих дощах ( Read more... )

Продовжую підбивати вінницькі фотопідсумки минулого року із заходом в теперішній. Осінь була на диво файна, з можливістю гуляти й відкривати для себе нові райони.

1. Вибрався на південний край Старого Міста, такі там вулиці:

( Read more... )

Після невдачі, яка спіткала мене при першій спробі покататися поїздом Поліської вузькоколійки (бо в суботу він не ходить), довелось повернутися на північ Рівненщини наступного дня. Що з цього вийшло, розкажу й покажу нижче.

1.

( Read more... )