Пагорби й озера смарагдового Свидовця. ч. 1
Цього року популярність Карпат із зрозумілих причин стрімко зросла, в тому числі і для мене. Якщо розібратися, я й не був там толком, максимум у передгір’ях з декількох різних боків, тож саме з’явився привід надолужити.
1. На День Конституції виїхав у триденні походеньки з «Бідняжками», про які буде дві замітки. Причому до останнього подорож була на грані зриву, бо відбулася буквально за тиждень після того, як Карпати змило. На щастя для нас, до запланованих дат погода полагіднішала, хоча без потрапляння в пекельну зливу з грозою гори нас не відпустили.
2. Ходили ми в ті дні мальовничим гірським масивом Свидовець, а базувалися на Драгобраті. Драгобрат - не населений пункт, а полонина й найвищий в Україні гірськолижний курорт (1300-1400 м над рівнем моря). Звичайним транспортом найближче до нього можна під’їхати в Ясіня Рахівського району, а там треба пересісти на шайтан-машину, яка зможе витягнути під гору (і назад) по абсолютно здичавілих ґрунтовках.
3. Улітку більшість готелів та гостьових будинків на Драгобраті зачинено - не сезон, але цього року його й не було як такого, бо підходящий сніг улігся якраз на початку карантину. Забудова являє собою типовий недолугий хаос на тлі віковічно-прекрасних гір, дехто тільки зараз будується, є заброшки. Цей курорт поки відносно маловідомий, молодий і дешевий, тож перспективи в нього є, якщо тільки йобнута всесвітня істерія остаточно не помножить туризм на нуль.
4. Ну а ми стартуємо в перший похід. Тим більше там буквально з порогу треба здійснити ніфіговий підйом. І скоро як на долоні буде виднітись не тільки Драгобрат, а навіть якесь сільце вдалині.
5. У кінці червня деінде ще цілком тримається сніг. На правій плямі можна розгледіти крихітних людей, для уявлення про розміри.
6. Панорамка курорту.
7. Далекі сині вершини, а збоку - то ведмеді люльку курять.
8. Кольорова гама гір у цю пору року приголомшлива. Як пояснював наш гід, якраз своїм видом Карпати й оманливі. Ну не можуть ці плюшеві лагідні гори бути небезпечними, як багатьом здається на перший погляд.
9.
10. Рослинність дуже скромна, але мова цього разу не про болючу тему вирубки лісів. Просто на такій висоті дерева в цьому кліматі вже не ростуть, внаслідок чого утворюються альпійські луги, по нашому полонини.
11. Хтось узагалі на розслабоні їде до озер, не те що ми, на своїх двох.
12. Знов маячить вдалині сільце, мабуть, Чорна Тиса.
13. А ближче - літні хижі пастухів.
14.
15. Від розмаїття картинок голова обертом.
16.
17. Такі чудові у горах хмари.
18. Геть крихітні цятки коней.
19. Ланцюжки овець.
20.
21. Тут серед них можна розгледіти чорно-білих алабаїв, що контролюють процес.
22. Біля однієї снігової полянки проходили зовсім близько, затримались трохи. В сніжки в кінці червня я ще не грав, що вже там казати.
23. Ще один кряж…
24. …із якого відкриваються фантастичні у своїй красі долини.
25.
26. І перше озеро маршруту - Ворожеска. Усі озера Свидовця мають льодовикове походження і являють собою такі мальовничі дзеркальця. Не надто глибокі, конкретно це - до 4,5 м.
27. Коли-небудь я таки визрію до ночівлі в палатці в горах, але не цього разу. Якраз для таких ледарів як я був передбачений трансфер у готель, а зранку назад на ту ж точку. Це вже фото наступного дня:
28.
29. Заодно і гори почали показувати свій норов. Удосвіта пройшла злива з грозою, після чого визирнуло сонце, а потім все почало затягувати туманом.
30.
31. Кілька хвилин, і долина Ворожески повністю зробилась невидимою.
32.
33. Як і різко помінялась картина навкруги.
34.
35. І зрештою видимість лишилась на декілька десятків метрів максимум. Прогулюватися всередині хмар - непередаване відчуття, тільки якщо поруч є хтось, хто добре знає дорогу. А так і губляться люди в цих плюшевих лагідних горах.
36.
37. Температура повітря й вологість теж зробились відповідні… хоча декому он і в шортах норм.
38. Дійшли до озера Геришаска, воно ж Догяска. На берег не спускалися, тільки подивились з гори крізь туман.
39.
40. Біля нього зазвичай кучкується більше людей, відповідно більше шуму та інших мінусів їх присутності.
41. Живність.
42. І така. Цю віп-собачку прямо на гору на авто привезли якісь туристи.
43. А ми пішли до третього озера, Апшинець.
44. Тут був і спуск до води, і привал, що чудово. Апшинець із різних ракурсів виглядає всяко інакше, але кожного разу неймовірно:
45.
46. Це також він.
47.
48. Із заходу в нього впадає бурхливий потічок, також дуже мальовничий, звідки не глянь.
49.
50.
51. Можна сказати, водоспад.
52. На цьому місці закінчилась приблизно половина нашої подорожі, отже, і я зроблю паузу, до наступного разу.
1. На День Конституції виїхав у триденні походеньки з «Бідняжками», про які буде дві замітки. Причому до останнього подорож була на грані зриву, бо відбулася буквально за тиждень після того, як Карпати змило. На щастя для нас, до запланованих дат погода полагіднішала, хоча без потрапляння в пекельну зливу з грозою гори нас не відпустили.
2. Ходили ми в ті дні мальовничим гірським масивом Свидовець, а базувалися на Драгобраті. Драгобрат - не населений пункт, а полонина й найвищий в Україні гірськолижний курорт (1300-1400 м над рівнем моря). Звичайним транспортом найближче до нього можна під’їхати в Ясіня Рахівського району, а там треба пересісти на шайтан-машину, яка зможе витягнути під гору (і назад) по абсолютно здичавілих ґрунтовках.
3. Улітку більшість готелів та гостьових будинків на Драгобраті зачинено - не сезон, але цього року його й не було як такого, бо підходящий сніг улігся якраз на початку карантину. Забудова являє собою типовий недолугий хаос на тлі віковічно-прекрасних гір, дехто тільки зараз будується, є заброшки. Цей курорт поки відносно маловідомий, молодий і дешевий, тож перспективи в нього є, якщо тільки йобнута всесвітня істерія остаточно не помножить туризм на нуль.
4. Ну а ми стартуємо в перший похід. Тим більше там буквально з порогу треба здійснити ніфіговий підйом. І скоро як на долоні буде виднітись не тільки Драгобрат, а навіть якесь сільце вдалині.
5. У кінці червня деінде ще цілком тримається сніг. На правій плямі можна розгледіти крихітних людей, для уявлення про розміри.
6. Панорамка курорту.
7. Далекі сині вершини, а збоку - то ведмеді люльку курять.
8. Кольорова гама гір у цю пору року приголомшлива. Як пояснював наш гід, якраз своїм видом Карпати й оманливі. Ну не можуть ці плюшеві лагідні гори бути небезпечними, як багатьом здається на перший погляд.
9.
10. Рослинність дуже скромна, але мова цього разу не про болючу тему вирубки лісів. Просто на такій висоті дерева в цьому кліматі вже не ростуть, внаслідок чого утворюються альпійські луги, по нашому полонини.
11. Хтось узагалі на розслабоні їде до озер, не те що ми, на своїх двох.
12. Знов маячить вдалині сільце, мабуть, Чорна Тиса.
13. А ближче - літні хижі пастухів.
14.
15. Від розмаїття картинок голова обертом.
16.
17. Такі чудові у горах хмари.
18. Геть крихітні цятки коней.
19. Ланцюжки овець.
20.
21. Тут серед них можна розгледіти чорно-білих алабаїв, що контролюють процес.
22. Біля однієї снігової полянки проходили зовсім близько, затримались трохи. В сніжки в кінці червня я ще не грав, що вже там казати.
23. Ще один кряж…
24. …із якого відкриваються фантастичні у своїй красі долини.
25.
26. І перше озеро маршруту - Ворожеска. Усі озера Свидовця мають льодовикове походження і являють собою такі мальовничі дзеркальця. Не надто глибокі, конкретно це - до 4,5 м.
27. Коли-небудь я таки визрію до ночівлі в палатці в горах, але не цього разу. Якраз для таких ледарів як я був передбачений трансфер у готель, а зранку назад на ту ж точку. Це вже фото наступного дня:
28.
29. Заодно і гори почали показувати свій норов. Удосвіта пройшла злива з грозою, після чого визирнуло сонце, а потім все почало затягувати туманом.
30.
31. Кілька хвилин, і долина Ворожески повністю зробилась невидимою.
32.
33. Як і різко помінялась картина навкруги.
34.
35. І зрештою видимість лишилась на декілька десятків метрів максимум. Прогулюватися всередині хмар - непередаване відчуття, тільки якщо поруч є хтось, хто добре знає дорогу. А так і губляться люди в цих плюшевих лагідних горах.
36.
37. Температура повітря й вологість теж зробились відповідні… хоча декому он і в шортах норм.
38. Дійшли до озера Геришаска, воно ж Догяска. На берег не спускалися, тільки подивились з гори крізь туман.
39.
40. Біля нього зазвичай кучкується більше людей, відповідно більше шуму та інших мінусів їх присутності.
41. Живність.
42. І така. Цю віп-собачку прямо на гору на авто привезли якісь туристи.
43. А ми пішли до третього озера, Апшинець.
44. Тут був і спуск до води, і привал, що чудово. Апшинець із різних ракурсів виглядає всяко інакше, але кожного разу неймовірно:
45.
46. Це також він.
47.
48. Із заходу в нього впадає бурхливий потічок, також дуже мальовничий, звідки не глянь.
49.
50.
51. Можна сказати, водоспад.
52. На цьому місці закінчилась приблизно половина нашої подорожі, отже, і я зроблю паузу, до наступного разу.