Мої звичні криворізькі велошляхи дуже часто пролягають повз це місце, хоча майже ніколи не заходять на нього. Не через якісь там потенційні труднощі, а швидше тому, що воно саме мене відштовхує. Хай скільки свого часу я облазив провальних воронок Кривбасу, в тому числі деякі саме на дні, ця завжди залишиться особливою. Колишнє селище, давно ( Read more... )

У кожного в житті є важливі приємні дати, відсутні в офіційних календарях, пов’язані суто з чимось особистим. Для мене один із таких днів випадає якраз на сьогодні, адже саме цього дня сім років тому я переїхав жити до Вінниці, перед тим евакуювавшись із Криму. І приводів шкодувати про це досі жодного не було. Той рідкісний момент, коли найкраще за ( Read more... )

Підбивати підсумки літа зазвичай не прийнято. Рік у розпалі, хто догулює відпустки, хто відправляє дітей чи сам відправляється у виправні виховні заклади, хто просто трошки в ахуї від роботи, як я… Тим не менш, про три місяці, що спливли, пару слів накину ( Read more... )

Діло було ще 8 серпня, але хвалитись таким ніколи не пізно ( Read more... )

Другий день групової веловилазки в середині червня. Цього разу поїхали на південь від Отрокова, розвідати можливий спуск до річки.

1.

( Read more... )

Всередині червня цього року вперше для себе взяв участь у групових покатухах на велосипеді (до того, як істинний інтроверт-соціопат, катав тільки сам). Але час диктує нові умови, у яких транспорт на власній тязі набрав нової ваги, в тому числі і для формату перших посткарантинних екскурсій, чим і скористалися вінницькі «Бідняжки ( Read more... )

Розпрощавшись із Жабелівкою, покотив далі на південь, в сторону Степанівки - кілометрів шість чистого кайфу по польовій дорозі.

1.

( Read more... )

У передостанні вихідні травня вчепив ще один більш-менш погожий день для веловилазки, цього разу на південний схід від Вінниці (що само по собі від мене далеко, бо спочатку треба все місто проїхати в цьому напрямку ( Read more... )

Якушинці - одне із великих сіл-супутників Вінниці на північний захід від неї, яке віднедавна з’явилося в моїх «велосипедних» планах. Воно близько, і виділяти на нього вихідний було б жирно, тож зганяв одного ранку перед роботою, скориставшись перервою у надокучливих дощах ( Read more... )

Моя чергова карантинна весняна веловилазка була спрямована на захід від Вінниці, на Літинщину.

1. Поки всі спали, в тому числі автомобілісти, педалив по хмельницькій трасі на швидкість, що аж пролетів на куражі зайвий кілометр далі запланованого повороту. Тим більше, картинка навколо переважно одноманітна й заспокійлива.

( Read more... )