Summer moved on
Підбивати підсумки літа зазвичай не прийнято. Рік у розпалі, хто догулює відпустки, хто відправляє дітей чи сам відправляється у виправні виховні заклади, хто просто трошки в ахуї від роботи, як я… Тим не менш, про три місяці, що спливли, пару слів накину.
1. Факт це для мене, як не крути, печальний, бо закінчилася найулюбленіша з великим відривом пора року. Спеку я сприймаю цілком нормально, точно краще за дощі й холод, і взагалі плюсів для мене значно більше (до них додався уже другий рік поспіль на державному рівні покладений болт на карантин, незважаючи на що я встиг повністю чіпуватися). В умовах, що склалися, особливо приємно зараз згадати, що жодних вихідних не провів вдома. Тим не менш, більшість часу все одно дісталося Вінниці, і все так чи інакше крутилося довкола неї. Саме Вінниці і переважно її мешканцям у найближчому до мене сусідстві й будуть присвячені фото нижче.
2. І в основному то будуть мешканці Вишенського озера, просто тому що до нього мені найближче. Починаючи з банальних качок:
3.
4. Мабуть, найпопулярніший птах після голубів, якого можна в нас зустріти, але не набридає. Тим більше, коли справа про їх дуже милу й фотогенічну дітлашню.
5.
6. Серед звичайних крижнів була помічена й темніша птаха з такими ж каченятами.
7.
8. Що воно, так і не розібрався. По опису підходить хіба чорна білогруда качка, хоча їх характеризують як суто свійську породу, а тут все ж дика.
9. Царівна:
10. Найбільше ж враження на мене справили черепахи, що з’явилися на озері одразу в немалій кількості. За всі минулі роки не бачив їх жодного разу (хоча, може, просто так дивився).
11. Навіть з підростаючим поколіннім:
12. Втім, вони як прийшли нізвідки на початку червня, так само тижня через три безслідно зникли.
13. Цей місток на паркових задвірках теж обіцяв сам собі ще із зими сфотографувати в зелені. У снігу він все ж краще виглядає, крім того незначного факту, що нахер довбаний сніг.
14.
15. Так само вперше цього року зустрів на озері водяну курочку (раніше тільки на Бугу). Деякий час вона майже вдало ховалася від об’єктиву у хащах.
16. Але через кілька тижнів засвітилася уже з дітьми. Як і лиска, вона відноситься до пастушкових, тобто ближче по спорідненості до журавлів, ніж до качок.
17. А курчата на деяких стадіях росту цілком схожі на звичайних домашніх курчат, тим дивніше вперше побачити їх водоплаваючими.
18. На інших стадіях росту вони нагадують іноземних монстрів, правда…
19.
20. На дальніх берегах оселилися мартини.
21.
22. А на більшому, західнішому озері, - пірникоза. Вона ж норець, а російською чомусь поганка.
23. Певно, її пташенята. Але були дуже далеко, тому точно не розберу.
24. Ще одне водяне курча.
25. На цьому ж озері часто можна застати чудові заходи сонця.
26.
27. Але іноді й на меншому. Якось упіймав чудного кольору хмари, що зібралися на зливу якраз в момент заходу. В купі зі збоченою світлопередачею мого фотоапарату вийшло майже іншопланетно:
28.
29.
30. А це вже луги на Бугу перед Бохониками, сусіднім селом, до якого іноді зранку ганяв велосипедом.
31.
32. Шукав там, правда, бджолоїдок (вони люблять селитися в глиняних стінах, одна з яких якраз на півдні села), та дупла в стіні весь час були порожні. Чи пропустив сезон, чи просто пасічники давно їх перебили, бо в такому місці ці гнізда точно не були секретом.
33. На цьому можна б і закінчувати, та хіба я міг би це зробити без котиків?
34.
35. Біля озера.
36. Цілий виводок у парку. Абсолютно дика й неручна мімімішність.
37.
38. Та більш цивілізований ранковий кавовий кіт. На цьому точно все:)
1. Факт це для мене, як не крути, печальний, бо закінчилася найулюбленіша з великим відривом пора року. Спеку я сприймаю цілком нормально, точно краще за дощі й холод, і взагалі плюсів для мене значно більше (до них додався уже другий рік поспіль на державному рівні покладений болт на карантин, незважаючи на що я встиг повністю чіпуватися). В умовах, що склалися, особливо приємно зараз згадати, що жодних вихідних не провів вдома. Тим не менш, більшість часу все одно дісталося Вінниці, і все так чи інакше крутилося довкола неї. Саме Вінниці і переважно її мешканцям у найближчому до мене сусідстві й будуть присвячені фото нижче.
2. І в основному то будуть мешканці Вишенського озера, просто тому що до нього мені найближче. Починаючи з банальних качок:
3.
4. Мабуть, найпопулярніший птах після голубів, якого можна в нас зустріти, але не набридає. Тим більше, коли справа про їх дуже милу й фотогенічну дітлашню.
5.
6. Серед звичайних крижнів була помічена й темніша птаха з такими ж каченятами.
7.
8. Що воно, так і не розібрався. По опису підходить хіба чорна білогруда качка, хоча їх характеризують як суто свійську породу, а тут все ж дика.
9. Царівна:
10. Найбільше ж враження на мене справили черепахи, що з’явилися на озері одразу в немалій кількості. За всі минулі роки не бачив їх жодного разу (хоча, може, просто так дивився).
11. Навіть з підростаючим поколіннім:
12. Втім, вони як прийшли нізвідки на початку червня, так само тижня через три безслідно зникли.
13. Цей місток на паркових задвірках теж обіцяв сам собі ще із зими сфотографувати в зелені. У снігу він все ж краще виглядає, крім того незначного факту, що нахер довбаний сніг.
14.
15. Так само вперше цього року зустрів на озері водяну курочку (раніше тільки на Бугу). Деякий час вона майже вдало ховалася від об’єктиву у хащах.
16. Але через кілька тижнів засвітилася уже з дітьми. Як і лиска, вона відноситься до пастушкових, тобто ближче по спорідненості до журавлів, ніж до качок.
17. А курчата на деяких стадіях росту цілком схожі на звичайних домашніх курчат, тим дивніше вперше побачити їх водоплаваючими.
18. На інших стадіях росту вони нагадують іноземних монстрів, правда…
19.
20. На дальніх берегах оселилися мартини.
21.
22. А на більшому, західнішому озері, - пірникоза. Вона ж норець, а російською чомусь поганка.
23. Певно, її пташенята. Але були дуже далеко, тому точно не розберу.
24. Ще одне водяне курча.
25. На цьому ж озері часто можна застати чудові заходи сонця.
26.
27. Але іноді й на меншому. Якось упіймав чудного кольору хмари, що зібралися на зливу якраз в момент заходу. В купі зі збоченою світлопередачею мого фотоапарату вийшло майже іншопланетно:
28.
29.
30. А це вже луги на Бугу перед Бохониками, сусіднім селом, до якого іноді зранку ганяв велосипедом.
31.
32. Шукав там, правда, бджолоїдок (вони люблять селитися в глиняних стінах, одна з яких якраз на півдні села), та дупла в стіні весь час були порожні. Чи пропустив сезон, чи просто пасічники давно їх перебили, бо в такому місці ці гнізда точно не були секретом.
33. На цьому можна б і закінчувати, та хіба я міг би це зробити без котиків?
34.
35. Біля озера.
36. Цілий виводок у парку. Абсолютно дика й неручна мімімішність.
37.
38. Та більш цивілізований ранковий кавовий кіт. На цьому точно все:)