Вінницьке калейдоскопічне. Ліс, ліхтарі і сонце
Продовжую підбивати вінницькі фотопідсумки минулого року із заходом в теперішній. Осінь була на диво файна, з можливістю гуляти й відкривати для себе нові райони.
1. Вибрався на південний край Старого Міста, такі там вулиці:
2. Такі мешканці.
3. Узагалі історично цей район називався Царина, але зараз все спрощують і весь приватний сектор на лівому березі Бугу південніше Замостя перехрестили у Старе Місто. За крайніми хатами тягнеться струмок, загачений ставками, за ним Вінниця закінчується і починається Староміський ліс.
4.
5. Відкрив для себе галли, які раніше впритул не помічав або просто не стикався. А тут їх достобіса.
6.
7. А взагалі в осінньому лісі чарівно.
8.
9.
10. Береза у зоні сурового режиму:
11. Із осені по весну у Вінниці дуже часто бувають тумани, така місцева кліматична фішка. І теж по-своєму цікава, особливо в нічну пору.
12.
13. Як же не зробити хоч пару світлин їжачка трамвайчика в тумані, це також один із найбільш пізнаваних міських символів.
14.
15. У таку пору й погоду людей на вулиці майже немає, лише світять рівними лініями штучних зірок ліхтарі.
16.
17.
18.
19. Та хоч і тепло, сонячного світла не вистачає. Доводиться у буквальному сенсі ловити його в ті нечасті дні, коли вихідний на роботі співпадає з ясним небом.
20.
21. Така зима мені однозначно більше до вподоби, ніж снігові замети, ожеледиці та каша під ногами.
22. Для банального безхмарного заходу сонця за бажання також можна підібрати хоч якийсь передній план.
23.
24.
25. І ще один вечір, але вже 2020 року. Як і попередній, ловив його на верхньому Вишенському озері, над яким скоро має вирости новий мікрорайон, а поки там простір і безлюддя. Саме озеро замерзло чудними візерунками.
26.
27. Хмари цього разу порадували розмаїттям текстур усього протягом декількох хвилин.
28.
29.
30. Як не дивно, аж один раз встиг вибратись і в центр у його святковому форматі. Ці локації в інстаграмах та новинах встигли примелькатись і без мене.
31.
32. Під вежею традиційно проводився святковий ярмарок, тільки цього разу якогось аж занадто їдло-алкогольного напрямку.
33. А снігу так само не було, і ворони, що чатують на березах у мене за вікном виключно в сніжну пору, вимушені були прилетіти й відмітитись просто так.
34. Користуючись сухою та теплою погодою, не витримав і відкрив велосезон ще у січні. З’їздив недалеко, до Бугу за Шкуринцями (це віддалений район Вінниці, а за річкою починається село Прибузьке).
35. Заодно і сніг знайшов, правда, він тут штучний найпевніше.
36. Загалом місце благодатне, навіть хмарного зимового ранку. Тож дарма давно сюди не вибирався.
37.
38. Та все ж зимова погода нестабільна й переважно вогка та похмура, і частіше сонце нагадує про себе максимум маленьким сріблястим диском посеред хмар. Добре, що вже скоро вона має скінчитися і поступитись місцем кращим порам року.
39.
1. Вибрався на південний край Старого Міста, такі там вулиці:
2. Такі мешканці.
3. Узагалі історично цей район називався Царина, але зараз все спрощують і весь приватний сектор на лівому березі Бугу південніше Замостя перехрестили у Старе Місто. За крайніми хатами тягнеться струмок, загачений ставками, за ним Вінниця закінчується і починається Староміський ліс.
4.
5. Відкрив для себе галли, які раніше впритул не помічав або просто не стикався. А тут їх достобіса.
6.
7. А взагалі в осінньому лісі чарівно.
8.
9.
10. Береза у зоні сурового режиму:
11. Із осені по весну у Вінниці дуже часто бувають тумани, така місцева кліматична фішка. І теж по-своєму цікава, особливо в нічну пору.
12.
13. Як же не зробити хоч пару світлин їжачка трамвайчика в тумані, це також один із найбільш пізнаваних міських символів.
14.
15. У таку пору й погоду людей на вулиці майже немає, лише світять рівними лініями штучних зірок ліхтарі.
16.
17.
18.
19. Та хоч і тепло, сонячного світла не вистачає. Доводиться у буквальному сенсі ловити його в ті нечасті дні, коли вихідний на роботі співпадає з ясним небом.
20.
21. Така зима мені однозначно більше до вподоби, ніж снігові замети, ожеледиці та каша під ногами.
22. Для банального безхмарного заходу сонця за бажання також можна підібрати хоч якийсь передній план.
23.
24.
25. І ще один вечір, але вже 2020 року. Як і попередній, ловив його на верхньому Вишенському озері, над яким скоро має вирости новий мікрорайон, а поки там простір і безлюддя. Саме озеро замерзло чудними візерунками.
26.
27. Хмари цього разу порадували розмаїттям текстур усього протягом декількох хвилин.
28.
29.
30. Як не дивно, аж один раз встиг вибратись і в центр у його святковому форматі. Ці локації в інстаграмах та новинах встигли примелькатись і без мене.
31.
32. Під вежею традиційно проводився святковий ярмарок, тільки цього разу якогось аж занадто їдло-алкогольного напрямку.
33. А снігу так само не було, і ворони, що чатують на березах у мене за вікном виключно в сніжну пору, вимушені були прилетіти й відмітитись просто так.
34. Користуючись сухою та теплою погодою, не витримав і відкрив велосезон ще у січні. З’їздив недалеко, до Бугу за Шкуринцями (це віддалений район Вінниці, а за річкою починається село Прибузьке).
35. Заодно і сніг знайшов, правда, він тут штучний найпевніше.
36. Загалом місце благодатне, навіть хмарного зимового ранку. Тож дарма давно сюди не вибирався.
37.
38. Та все ж зимова погода нестабільна й переважно вогка та похмура, і частіше сонце нагадує про себе максимум маленьким сріблястим диском посеред хмар. Добре, що вже скоро вона має скінчитися і поступитись місцем кращим порам року.
39.