Шишкові горби, або чари дністрових схилів
На північному сході Чернівецької області на межі з Хмельниччиною знаходиться урочище Говда, також відоме як Шишкові горби. За сумісництвом, це одне з найгарніших місць, які можна знайти в Подільських товтрах та на берегах Дністра взагалі.
1.
Щоб дістатись сюди, потрібно орієнтуватись на села Нагоряни і Грушівці Кельменецького району, куди двічі на день із Чернівців ходить автобус. Ну як ходить… «Я зламався», - заявив потрібний мені водій і запропонував чекати наступного рейсу, котрий через 7 годин. Зрештою мене та інших щасливих власників квитків до Нагорян запхали в маршрутку на Могилів. Вона довезла нас «до повороту» біля села Бурдюг, найближче, де їй по дорозі, а далі добирайтесь як хочете.
Від траси до потрібної мені точки в один бік 8 кілометрів, які я долав частково автостопом, та більше пішки, бо спиняються там геть неохоче. Заодно загальний стан нашої транспортної інфраструктури ніби вкотре прошепотів на вухо, а може, ну їх нахер, ці подорожі Україною?
2. Зате віддаленість від цивілізації надає цьому місцю одну беззаперечну перевагу - тут практично немає сраних людей.
3. Як зійти з дороги, по ліву руку буде видно Нагоряни, тільки передній план псують якісь заброшки.
4. А попереду розкинулась гряда тих самих пагорбів. Звідси вони схожі на кургани, тільки дуже вже кам’янисті.
5. Між пагорбами тягнеться ґрунтова дорога (теоретично можна і машиною під’їхати), а на вершини ведуть стежки, та й по бур’яну піднятись неважко. Не впевнений, що заліз на кожен пагорб, та на більшість точно.
6. Нагоряни:
7. Далі стає видно скелясті виступи над Дністром, які звідси виглядають оманливо маленькими. При моїй релігійності загалом, за капличку на вершині природної пам’ятки бажано б вправити комусь руки. Особливо за дах, що мотивує вийняти собі очі й викинути нафіг.
8. Далі на передній план виходить його величність Дністер.
9.
10. Простори спаленої сонцем трави оживляє своїми червоними ягодами шипшина.
11.
12. І не лише вона, а й глід (тільки зараз придивився, що листки інші).
13.
14. Польові роботи добігають свого завершення.
15.
16. А я нарешті лізу на крайній пагорб над річкою. За спиною залишається такий краєвид:
17. А попереду так:
18. Із вершини пагорбу добре видно завиток дністрового меандру та скельні виступи на передньому плані перед ним. В народі їм дали імена - Дід, Баба й Онучка, тільки не скажу яким саме, бо їх тут більше, ніж три.
19.
20.
21. Був би на це час, чи ні, а само собою хочеться тут затриматись довше, помилуватись красою навкруги. От і якась зміюка, задивившись на горби й кручі, увійшла в філософський стан і так різко захотіла змінити своє життя, що саме тут і скинула свою стару личину.
22.
23.
24. Дракончики чотирилапі також присутні.
25.
26. А Дністер, якщо придивитись, зовсім не статичний: на воді вирує своє життя.
27.
28.
29. І особливо гарний у північно-східному напрямку.
30. Чудернацькі береги так чи інакше викликають повагу до річки, що так чітко викреслила собі шлях у суцільному камені. Там, унизу, уже справжня осінь:
31.
32. Трохи пройшовся і далі понад берегом. Струмки чи просто балки, що впадають у Дністер, помітно виділяються оазисами із дерев на тлі загальної степової пустелі.
33.
34. Закінчу цю замітку добіркою панорам, дуже вже місце для них підходяще. І мова не тільки про річковий меандр, що його чудово видно з пагорбів, а й про відкритий безмежний простір вцілому. Його чи не найбільше не вистачає під час зимового просиджування у квартирах та офісах.
35.
36.
37.
1.
Щоб дістатись сюди, потрібно орієнтуватись на села Нагоряни і Грушівці Кельменецького району, куди двічі на день із Чернівців ходить автобус. Ну як ходить… «Я зламався», - заявив потрібний мені водій і запропонував чекати наступного рейсу, котрий через 7 годин. Зрештою мене та інших щасливих власників квитків до Нагорян запхали в маршрутку на Могилів. Вона довезла нас «до повороту» біля села Бурдюг, найближче, де їй по дорозі, а далі добирайтесь як хочете.
Від траси до потрібної мені точки в один бік 8 кілометрів, які я долав частково автостопом, та більше пішки, бо спиняються там геть неохоче. Заодно загальний стан нашої транспортної інфраструктури ніби вкотре прошепотів на вухо, а може, ну їх нахер, ці подорожі Україною?
2. Зате віддаленість від цивілізації надає цьому місцю одну беззаперечну перевагу - тут практично немає сраних людей.
3. Як зійти з дороги, по ліву руку буде видно Нагоряни, тільки передній план псують якісь заброшки.
4. А попереду розкинулась гряда тих самих пагорбів. Звідси вони схожі на кургани, тільки дуже вже кам’янисті.
5. Між пагорбами тягнеться ґрунтова дорога (теоретично можна і машиною під’їхати), а на вершини ведуть стежки, та й по бур’яну піднятись неважко. Не впевнений, що заліз на кожен пагорб, та на більшість точно.
6. Нагоряни:
7. Далі стає видно скелясті виступи над Дністром, які звідси виглядають оманливо маленькими. При моїй релігійності загалом, за капличку на вершині природної пам’ятки бажано б вправити комусь руки. Особливо за дах, що мотивує вийняти собі очі й викинути нафіг.
8. Далі на передній план виходить його величність Дністер.
9.
10. Простори спаленої сонцем трави оживляє своїми червоними ягодами шипшина.
11.
12. І не лише вона, а й глід (тільки зараз придивився, що листки інші).
13.
14. Польові роботи добігають свого завершення.
15.
16. А я нарешті лізу на крайній пагорб над річкою. За спиною залишається такий краєвид:
17. А попереду так:
18. Із вершини пагорбу добре видно завиток дністрового меандру та скельні виступи на передньому плані перед ним. В народі їм дали імена - Дід, Баба й Онучка, тільки не скажу яким саме, бо їх тут більше, ніж три.
19.
20.
21. Був би на це час, чи ні, а само собою хочеться тут затриматись довше, помилуватись красою навкруги. От і якась зміюка, задивившись на горби й кручі, увійшла в філософський стан і так різко захотіла змінити своє життя, що саме тут і скинула свою стару личину.
22.
23.
24. Дракончики чотирилапі також присутні.
25.
26. А Дністер, якщо придивитись, зовсім не статичний: на воді вирує своє життя.
27.
28.
29. І особливо гарний у північно-східному напрямку.
30. Чудернацькі береги так чи інакше викликають повагу до річки, що так чітко викреслила собі шлях у суцільному камені. Там, унизу, уже справжня осінь:
31.
32. Трохи пройшовся і далі понад берегом. Струмки чи просто балки, що впадають у Дністер, помітно виділяються оазисами із дерев на тлі загальної степової пустелі.
33.
34. Закінчу цю замітку добіркою панорам, дуже вже місце для них підходяще. І мова не тільки про річковий меандр, що його чудово видно з пагорбів, а й про відкритий безмежний простір вцілому. Його чи не найбільше не вистачає під час зимового просиджування у квартирах та офісах.
35.
36.
37.