Кельменці
Кельменці - селище на сході Чернівецької області майже на кордоні з Молдовою, районний центр. Населення 7,3 тис. чоловік, хоча візуально рази в два менше.
1.
Абсолютна інкогніта для мешканців інших регіонів. Навряд я (чи хтось інший) колись спеціально приїхав би сюди як турист… якби не вокзал. На околиці Кельменців знаходиться станція «Ларга», де зупиняється потрібний мені поїзд (власне, єдиний поїзд дальнього слідування, що там зупиняється). І замість їхати назустріч йому в Чернівці із ризиком залишитись без вечері, вирішив ловити його тут.
2. Меморіал на в’їзді:
Селище веде свою історію з 1559 року, тим більше дивно, що з давніх часів вкрай важко відшукати в ньому хоч щось. Відчуття, що дві світові війни знищили тут все під корінь, а може й не було нічого… Так чи інакше, радянська спадщина куди більш виразна.
3. Кінотеатр… ні, не «Дністер».
4.
5. Він ще й робочий. Афіші від руки - шикардос.
6. Сучасна протестантська церква зі ставком у дворі.
7.
8. Втім, тут більше зачепила не вона сама, а прайд із 100500 голубів на даху.
9. Їх багато.
10. Вони всюди.
11. Вони запам’ятають тебе в лице, прийдуть вночі і скажуть «курлик!».
12. Так хочеться, щоб у центрі була історична ратуша, але ж ні, новобуд, хоч і вдало стилізований:
13. Сквер з Шевченком і будинком культури народної творчості та дозвілля в перспективі:
14.
15. По ліву руку селищна рада.
16. А також радісні трудящі з космонавтом.
17. Неподалік центру по вул. Грушевського розташована Свято-Михайлівська церква 1892 р., чи не єдина історична споруда містечка.
18.
19. Також теоретично заманливо виглядав величезний парк, що розкинувся обабіч вул. Головачука. З одного боку вулиці в ньому знаходиться каскад із трьох ставків. Втім, уже перший демотивував заглиблюватись у пошуках інших двох.
20. «Сухопутна» частина парку в кращому стані.
21. Хоча майже безлюдна й тому химерна. Ситуацію оживляли двійко білок, що влаштували між собою махач, який я у кадр так і не зловив, тільки обох суперників уже після бійки.
22.
23. Погоже осіннє надвечір’я:
24.
Типово для таких містечок, із заходом сонця тут фактично завмирає життя, а кволе вуличне освітлення цьому тільки сприяє: треба було вимітатись геть.
«Ларга» номінально знаходиться у межах селища, але дуже далеко від центру. Тому ні разу не пошкодував, що гульнув на 60 грн. на місцевому таксі: дорога до вокзалу через якісь ліси та поля геть темна. Від станції до Молдови кілометри півтора по прямій, тому не дивно, що якийсь час компанію мені складала лише купа прикордонників (яких моя персона геть не цікавила, однак).
25. Маленький історичний вокзальчик «Ларги» чудово зберігся до наших днів. Фотографувати його очевидно не можна, але якщо ніхто не бачить, це не рахується.
Чудовий також інтер’єр - на кордоні і вдалині від великих міст він уникнув паскудних євроремонтів. Тільки фоткати всередині я вже не ризикнув, тому просто майте на увазі. Тим більше, поїзд, який іде через «Ларгу», робить на ній зупинки по 20 хвилин у обох напрямках.
1.
Абсолютна інкогніта для мешканців інших регіонів. Навряд я (чи хтось інший) колись спеціально приїхав би сюди як турист… якби не вокзал. На околиці Кельменців знаходиться станція «Ларга», де зупиняється потрібний мені поїзд (власне, єдиний поїзд дальнього слідування, що там зупиняється). І замість їхати назустріч йому в Чернівці із ризиком залишитись без вечері, вирішив ловити його тут.
2. Меморіал на в’їзді:
Селище веде свою історію з 1559 року, тим більше дивно, що з давніх часів вкрай важко відшукати в ньому хоч щось. Відчуття, що дві світові війни знищили тут все під корінь, а може й не було нічого… Так чи інакше, радянська спадщина куди більш виразна.
3. Кінотеатр… ні, не «Дністер».
4.
5. Він ще й робочий. Афіші від руки - шикардос.
6. Сучасна протестантська церква зі ставком у дворі.
7.
8. Втім, тут більше зачепила не вона сама, а прайд із 100500 голубів на даху.
9. Їх багато.
10. Вони всюди.
11. Вони запам’ятають тебе в лице, прийдуть вночі і скажуть «курлик!».
12. Так хочеться, щоб у центрі була історична ратуша, але ж ні, новобуд, хоч і вдало стилізований:
13. Сквер з Шевченком і будинком культури народної творчості та дозвілля в перспективі:
14.
15. По ліву руку селищна рада.
16. А також радісні трудящі з космонавтом.
17. Неподалік центру по вул. Грушевського розташована Свято-Михайлівська церква 1892 р., чи не єдина історична споруда містечка.
18.
19. Також теоретично заманливо виглядав величезний парк, що розкинувся обабіч вул. Головачука. З одного боку вулиці в ньому знаходиться каскад із трьох ставків. Втім, уже перший демотивував заглиблюватись у пошуках інших двох.
20. «Сухопутна» частина парку в кращому стані.
21. Хоча майже безлюдна й тому химерна. Ситуацію оживляли двійко білок, що влаштували між собою махач, який я у кадр так і не зловив, тільки обох суперників уже після бійки.
22.
23. Погоже осіннє надвечір’я:
24.
Типово для таких містечок, із заходом сонця тут фактично завмирає життя, а кволе вуличне освітлення цьому тільки сприяє: треба було вимітатись геть.
«Ларга» номінально знаходиться у межах селища, але дуже далеко від центру. Тому ні разу не пошкодував, що гульнув на 60 грн. на місцевому таксі: дорога до вокзалу через якісь ліси та поля геть темна. Від станції до Молдови кілометри півтора по прямій, тому не дивно, що якийсь час компанію мені складала лише купа прикордонників (яких моя персона геть не цікавила, однак).
25. Маленький історичний вокзальчик «Ларги» чудово зберігся до наших днів. Фотографувати його очевидно не можна, але якщо ніхто не бачить, це не рахується.
Чудовий також інтер’єр - на кордоні і вдалині від великих міст він уникнув паскудних євроремонтів. Тільки фоткати всередині я вже не ризикнув, тому просто майте на увазі. Тим більше, поїзд, який іде через «Ларгу», робить на ній зупинки по 20 хвилин у обох напрямках.