У Грінченка об’явка, але конструкція має довшу історію. Так, у лексиконі Беринди (Київ, 1627) откровеніє: откритє, об’явленє. Значення, звісно, модифікувалося, коли з’явилися об’яви у сучасному значенні. Префікс об- (охоплення предмета дією із загальним значенням) дуже продуктивний в українській мові. Досить поглянути на відповідні сторінки будь-якого словника. Наприклад, оббити, оббігти, оббрехати, обвалити, обварити, обдумати, обвикнути, обгудити, обґрунтувати, обжарити, обчислити.
я на таку відповідь очікував. а де іменники? оббити, але бита оббігти - біг оббріхати - брехня завал обварення дума звичка гудіння обрунтування
тобто об використовується тількі у купі з ння, і наведені приклади так само використовуються тільки у купі з додатковим суфіксом. Щось це за цікаве виключення із об*явою?
Якщо хочете знайти абсолютно тотожнє слово, яке починається на об- (о-) та є віддієслівним іменником з відповідною парадиґмою, то, можливо, і не знайдете. Пор. обгін, обвіс, обжера, обмара, о-блуда, о-гріх, о-здоба...
В принципі, Грінченко підказує напрям усталення: об’явка - об’ява. Іменники на -ка сприймаються здебільшого як просторічні, отже відбулося своєрідне «ошляхетнення».
А таки германізм (а нумо - вашу етимологію!). Навіть звучить відверто як германізм, треба ж мати почуття мови. До речі, про всяк випадок щойно подивився в ЕСУМ (пересвідчитися, чи не помиляюсь, може щось переплутав), але не знайшов там щось жодних сумнівів. До того ж, перепрошую, що це означає "навіть ЕСУМ". Тобто це для Вас не авторитет. Тоді хто? Будь ласка, назвіть (просвітіть нас темних).
Е ні, так діла не буде. Якщо германізм -- то має бути слово, що його покладено в основу "обценьок". Якщо Ви його знаєте, то розкажіть і мені, будь ласка! І з якого це часу слово "можливо" не висловлює сумнів?
Спочатку була хотіла винести обговорення "обценьок" в окрему тему. А потім зрозуміла, що тут краще. Бо "обценьки" створені так само, як інші слова з теми про "об"яву": об--ява, об--ручка, об--ценьки. Тобто своїми очима видно, що в цьому слові є префікс об-, правда
( ... )
Перепрошую, а де ваша логіка? По-перше, поясніть, будь ласка, у якій саме спосіб "цнота" може бути пов'язана з "обценьками"? Щодо назви річки, якщо не помиляюсь - вона взагалі не слов'нська (чи не балтська?). Та і про "цноту" Вам вже сказали. Це польській відповідник української "чесноти" (не "чести", хоч корінь і той самий, оформлення відрізняється), який був (тобто відповідник) запозичений. Якщо чесно, навіть не очікував від Вас такого. Це знаєте, як пояснювати походження слова "крокодил", як такого, що "крокує у діл" (повторююсь, на жаль, вже якось давав таке порівняння, але воно мені видається влучним). Тут Ви ловитесь відразу ж на два гачки - по-перше, гачок простоти (подібність звучання - спільність походження), по-друге, так би мовити, "патріотичний" гачок (українська нічого не запозичала, це, навпаки, всі інші запозичали в нас, бо ми такі, такі...). Але чи то на жаль, чи то на щастя (швидше останнє) лінгвістика нічого спільного з патріотизмом не має (його виявляють в інших справах). Це суха наука. До речі, ось Вам ще один
( ... )
Comments 42
бо побудова ряду від явити можлива і така
явити: явище (поява), появитися, проявляти.
мені здається, що ряд об... не зовсім притаманний українській мові (може існують інші приклади використання префікса об у такому ж сенсі?).
Reply
Reply
а де іменники?
оббити, але бита
оббігти - біг
оббріхати - брехня
завал
обварення
дума
звичка
гудіння
обрунтування
тобто об використовується тількі у купі з ння, і наведені приклади так само використовуються тільки у купі з додатковим суфіксом. Щось це за цікаве виключення із об*явою?
Reply
В принципі, Грінченко підказує напрям усталення: об’явка - об’ява. Іменники на -ка сприймаються здебільшого як просторічні, отже відбулося своєрідне «ошляхетнення».
Reply
Reply
Не германізм. Навіть ЕСУМ в цьому сумнівається.
Reply
Reply
І з якого це часу слово "можливо" не висловлює сумнів?
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment