Моральнісність

[maksymus]

Є сучасні українські неологізми, походження яких встановити можна досить впевнено. Один з таких неологізмів походить з семінарів початку 90-х відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії.

Проблема в тому, що в українській мові німецьке поняття die Sittlichkeit (рос. нравственность) на противагу моральності (Moralitat, рос.

Comments

[pani_grunia]

стривайте, оце так збіг. я днями розмовляла з одним мовником, і він мені сказав, що нарешті в українській мові перекладено і розрізнено "нравственность" і "моральность". але не встиг сказати - у якій книжці і хто. треба йому подзвонити і запитати.

[maksymus]

Від лабораторії фахівця (келії філософа) до мовника зі словником слово може йти роками.

Але тепер у всіх є мережа.

[habitudo]

Яко вихованка "фахових філософів", тихо ремствую. "Моральнісність" - кепсько, штучно, непрозоро. Завжди неприємно колов вухо цей термін. От Ви навели "Обичаєвість-обичайність" -чудово! чому ж було не пристати на цей варіант?

[maksymus]

Обичаєвість непрозоре слово. За ним інтуїтивно не вгадується потрібне поняття, а одразу виникає асоціація зі звичайний, звичайність.

[habitudo]

Здається, "моральнісність" як переклад Sittlichkeit не тільки не є прозорим, а ще й затемнює справжній зміст терміну. Воно виразно вказує на зв"язок з "мораллю" і "моральним", але служить хибному враженню, ніби поняття Sittlichkeit є похідним від Moralitat і утворюється на пізнішій стадії рефлексії. Цей нюанс співвідношення слів "моральний"- "моральнісний" є очевидним і для Вас, і у цілковитій відповідності до нього Ви пояснили Sittlichkeit як певну "інтерпретацію моральності". Але, наскільки мені відомо, ті, хто запровадив таке розрізнення в німецькій, мали на увазі якраз протилежне: Sittlichkeit є радше протоморальністю. "Sittlichkeit" мало відображати етнічне, звичаєве, питоме, конкретне, навіть дорефлексивне - "добрий звичай" певного народу. Питома німецькість, "народність" слова Sittlichkeit вдало передає цей відтінок. У нашій мові, можливо, пасувало б і "доброзвичайність

[habitudo]

"ті, хто запровадив таке розрізнення в німецькій," - зрозуміло, малась на увазі філософська німецька

[habitudo]

Я пропонувала доброзвичайність. Мені здається, складова "добро" тут і не зайва, і вдало відмежовує "звичай" у його етичному вимірі від "звичайності-неособливості" та "звичайності-звичаєвості".
Але, звісно, і Ваші аргументи мають вагу.