Вірний - Правильний
Чомусь у нас широко побутує помилкове переконання, буцімто слово вірний не слід вживати у значенні «правильний, істинний». Сама етимологія свідчить проти цього забобону; cлово віра, якщо не полінуєтесь глянути в ЕСУМ, Т. 1, С. 402 або Фасмера, споріднене з такими словами, що мають значення «дійсний, справжній, істинний, правдивий» (нпр. лат. vērus).
Значення «правильний, істинний» супроводжує слово вірний протягом останнього тисячоліття.
У старослов’янських пам’ятках знаходимо вѣрьно у значенні «точно» (XI ст.) та вѣрьнъ у значенні «’αξιόπιστος, достовірний, правильний» (XI ст.).
В давньокиївський період: вѣрьныи у значенні «правильний, істинний» зустрічаємо у збірках XIII - XIV ст. (рѣшенье нѣ(с) вѣрно; вѣрно бо слово).
У староукраїнській мові: вѣрне у значенні «точно, правильно, правдиво, щиро» у XVI-XVII ст. (доводы зъ писма вѣрне указаныи). Вѣрныи «справжній, дійсний, правдивий» (XVIII ст.)
Таке значення дійшло і до ґрунтовних словників української мови XIX-XX ст. Желехівського [вірний: 3) richtig] та Грінченка [вірний: 2) истинный, дѣйствительный].
Намагаючись віднайти коріння цієї поширенної помилки, дійшов до пуристів середини 20-х років. А саме, після тисячолітнього вживання слова вірний у значенні «істинності, достовірності», укладачі словника Кримського (с. 62) вирішили не подавати переклад рос. верний «точний, правильний» як вірний, обмежившись синонімами (певний, справедливий, правдивий) та відповідними прикладами: правдивий шлях, згідний з первописом (це «відповідний оригіналу», якщо хто не знає про фортелі наших улюблених пуристів).
Доля полюбляє жарти. Після жорстокого приборкання пуристичних тенденцій, значення «правильний» повернулося до радянських словників. Ба навіть повернулося на шкоду іншим синонімам, з чим також тепер доводиться боротися (див. поради Антоненка-Давидовича).
Сучасні словники вже не знають, як дати раду цим стрибкам значення, але знову починають схилятися до пуризму, додаючи примітки розм. рідко: вірний.
Висновок з усього вищенаведеного простий. Не піддавайтесь, коли вас виправлятимуть, думайте головою.
Значення «правильний, істинний» супроводжує слово вірний протягом останнього тисячоліття.
У старослов’янських пам’ятках знаходимо вѣрьно у значенні «точно» (XI ст.) та вѣрьнъ у значенні «’αξιόπιστος, достовірний, правильний» (XI ст.).
В давньокиївський період: вѣрьныи у значенні «правильний, істинний» зустрічаємо у збірках XIII - XIV ст. (рѣшенье нѣ(с) вѣрно; вѣрно бо слово).
У староукраїнській мові: вѣрне у значенні «точно, правильно, правдиво, щиро» у XVI-XVII ст. (доводы зъ писма вѣрне указаныи). Вѣрныи «справжній, дійсний, правдивий» (XVIII ст.)
Таке значення дійшло і до ґрунтовних словників української мови XIX-XX ст. Желехівського [вірний: 3) richtig] та Грінченка [вірний: 2) истинный, дѣйствительный].
Намагаючись віднайти коріння цієї поширенної помилки, дійшов до пуристів середини 20-х років. А саме, після тисячолітнього вживання слова вірний у значенні «істинності, достовірності», укладачі словника Кримського (с. 62) вирішили не подавати переклад рос. верний «точний, правильний» як вірний, обмежившись синонімами (певний, справедливий, правдивий) та відповідними прикладами: правдивий шлях, згідний з первописом (це «відповідний оригіналу», якщо хто не знає про фортелі наших улюблених пуристів).
Доля полюбляє жарти. Після жорстокого приборкання пуристичних тенденцій, значення «правильний» повернулося до радянських словників. Ба навіть повернулося на шкоду іншим синонімам, з чим також тепер доводиться боротися (див. поради Антоненка-Давидовича).
Сучасні словники вже не знають, як дати раду цим стрибкам значення, але знову починають схилятися до пуризму, додаючи примітки розм. рідко: вірний.
Висновок з усього вищенаведеного простий. Не піддавайтесь, коли вас виправлятимуть, думайте головою.