Навколо жовтих квіток плаває їхнє широке листя, тобто лежить на плесі непорушно, поки вони собі цвітуть ( Read more... )

тобто діти збирали квітки, я варила - і думала про те, що дитинство нікуди звідси й не зникало, воно просто завмерло на час, ну ніби на зиму, а тоді переселилося в них. І так само замислено гризе спинки стільців, ганяє по гарячій дорозі за ворітьми, п"є воду просто з відра, пісяє на стежку, і я в цьому дитинстві наче тут і тепер, а насправді - вже ( Read more... )

Біла чапля сиділа на самому вершечку високого дерева, ніби вона який голуб, - а тоді раптом злетіла, широкі білі крила у синьому небі ( Read more... )

Тиша тиш - це коли чекаєш надвечір автобуса на Фастів, а більше нікому звідси їхати не треба, і поле, і траса мовчать. Кудись туди у поле щойно зайшло сонце, і в небі лишився перламутровий присмак. На деревах перегукуються пташки, а потім тихнуть і вони, тонка шпарина молодого місяця яскравішає. І в ту мить, коли й землю ще видно, і загораються ( Read more... )

Вуличні музиканти, які в підземному переході з вокзалу в місто на 9 ранку вже зібрали повний футляр барвистих гривень, ідуть пити каву з ромом в оту саму фастівську кав’ярню. Вибирають, "куда бы поехать" - в Індію, Гватемалу чи Коста-Ріку.
- Вы не против, если я по одной, по две гривны, вас это не обидит?
Продавщицю це не ображає, і вони вмощуються ( Read more... )

Білі дахи з офісних вікон вже не схожі на розкидані навколо ненаписані листи - або листи невинного паперу, як каже герой у "Бляшаному барабані". Пташки понавиводили всяких іксів по краях, та й сніг відступає з верхівок, скоро не буде де й сліду лишити.
А на озері в парку ще біло, як тоді. Під вербами тонкі-тонкі сліди - ніби хто виводив якусь ( Read more... )

У Жулянах головна вулиця - вулиця Леніна. На нових будинках, на нових парканах слухняно виписують новими буквами - Леніна, Леніна, Леніна... В ролі київських каштанів тут грецькі горіхи - так само падають на дорогу й розбиваються, але всередині горішки. Чи не кожне подвір"я обплетене важким рясним виноградом, і здається, що якби на секундочку ( Read more... )

Усі дні дощило і не було видно сонця. Усе навколо біле й пахуче від цвіту - а сонця нема. Аж під вечір, вже як поверталася додому в маршрутці, небо відкрило краєчок неба - і звідти повільно стало витікати сонце - краплею - вниз, аж поки зайшло. Навколо поля-поля, над дорогою дерева, у них вже є чим шелестіть, - і від усього цього тіні ( Read more... )

Попереду в черзі до лаврського кіоска стоїть жебрак - із виду й запаху. Перераховує гривні й замовляє вафлі "Артек" і чай із каркаде. Але спершу, каже, зробіть чай оцій дєвушці.

Виходжу сьогодні рано-вранці на балкон - з-за крон парку вже зійшло радісне найперше сонце, а на вулиці його ще нікому не видно. Біля пошти вже стоять вісім постатей і ждуть. Людство, чого вони ждуть - пошта відчиняється о дев’ятій ( Read more... )