Учора серед усієї тої спеки, коли все текло і плавилось, - отримала дзвінку есемеску: "У нас донечка!"
У життєвий онлайн увійшла ще одна дівчинка, і почалася ще одна історія - і нехай вона буде прекрасною! Нехай вона буде справжнім святом у цьому житті!


( Read more... )

Розгортати ці дні, як цукерки.

Отримати на пошті білого конверта, відкрити - і щоб усе запахло кавою і шоколадом.

Зварити львівської кави й пити з видом на розквітлі абрикоси.

Думати про дружбу і вдячність. Про весну, яка наче вже й на середині, але все найцікавіше ще попереду.

Сьогодні землі на землі не було. Небо спустилося з небес на землю і вкрило її так, що лишилося саме тільки небо.
Падаєш на землю - і лежиш на небі. Так малювали білосніжні хмари на малюнках мого дитинства. На хмарах лежали янголи і дивилися вниз. А ти дивишся вгору - і на лице падає сніг. Наче хтось тобі щось каже.

Ідеш по лісовій дорозі - і йде з ( Read more... )

Я не знаю, як там ви рятуєтеся від усіх отих стресів, але в мене є спеціальна кофта. Ну такий просторий светр із великим, яскравими й блискучими квітками. І от сидиш у тих квітках - і наче все це не про тебе.
А ще якщо зайти у "Золотий дукат" у понеділок серед робочого дня - там ні душі, і здається, що вся ця кав’ярня - спеціально для тебе. І ( Read more... )

Стояли в снігу, де сніг іще не тане, пили каву й дивилися згори на Київ.
Тепер сиджу на роботі в мокрих чоботях.

- Да-да, у вас два заказних пісьма! - каже поштарка, і якось винувато одводить очі. Тоді замислюється й сидить хвилину так. Потім починає довго ритися. Тоді взагалі зникає - каже, "я должна записать". Тоді тицяє мені в руку облікову книжку на підпис - і якось так недолуго звідкись з-під низу витягує мої листи.
Я аж потім помітила, що один лист ( Read more... )

Як я люблю оці моменти, коли з цеї жилізяки виходить жива людина! Це наче перемога чогось справжнього ( Read more... )

На честь архангела Михаїла в його місті сьогодні був сонячний і теплий день. Наче не глибока осінь, а рання весна ( Read more... )

Сьогодні десь у лісі сиділи  12 і слухали березня. Бо інакше звідки б ця весна у листопаді? 
А ми брели вулицями й забрели у кольоровий дворик. Я не знаю, де він - і більше, мабуть, ніколи його й не знайду. Це як із дитинством.


( Read more... )

У Хроніках Нарнії є такий ліс поміж світів, де аж чуєш, як ростуть дерева. Сьогодні я чула, як росте душа. Одна дуже незвичайна душа. Тобто зовні людині здається, що з нею нічого не відбувається - а ти чуєш, як у ній росте зерно. Фантастика.