В 13 отделенію роби одна дуже файна і гонорова медсестра з брусниці Люба Кий. То послідня, сука вона приходи до роботи в 10 годині і зачінає пити і курити а тоди лягає спати в роботі нічо не розуміє дурна як той цап за неї все робля другі. Її шмалит один  пяница і блядун Кісільов в усі дирки і за то ї привози  кури і купив бляху на хату. Вона ( Read more... )

_Флеш-бек_ ( Read more... )

Всі думають, що в мене важка форма бодуна і тому я сьогодні такий дивакуватий. Ну, не зовсім всі, дехто навіть придумує інші причини і пробує мене "лікувати" від них. А справа не в тому, що ми вчора побухали, відчуваючи себе студентами. Можливо ми і студенти в своїх мерзенних душах, али пили ми зовсім з іншої причини. І цю причину можуть зрозуміти ( Read more... )

Працюю. Заношу в базу людей. Попадає по-батькові Мірчеславівна. Офігєваю від дивакуватого імені Мірчеслав. Заношу в базу. Далі - Леопольдович. Хм. Треба ж так над людиною познущатись. Заношу Леопольда.
Наступний.
...Мірчеслав Леопольдович. Ха. Подвійний удар. І на все життя. А в базі вже є такі імена.../хитро усміхається/
Завіса.

( якщо що, то я цього не писав )

SMS, SMS, SMS...
Але ж ми не стаєм ближчі? Можливо, не розуміємо одне одного. Або не хочемо розуміти.
Або ми не "ми", а "я"" і "ти"???

здається, що життя не те, яке потрібно мені, яке воно повинно бути. Хочеться напитися в дупу, накуритися до галюнів, і не звертати уваги на те, що навколо тебе. Бо воно мені не потрібне. Нічого з того що маю і що є.
Вот бляць і все.

Прокинувся від болю в голові, котра з неймовірною силою нагадувала про вчорашній вечір/ніч. Мінімум знайденої у квартирі мінералки та розсіл з маринованих огірків не повернув мене до життя. Довелося лягти досипати далі з надією ( якою такою Надією? )

Він пролетів 10 000 кілометрів, щоб дізнатись що сталося насправді такого, що три роки життя й ще рік чекання, зідзвонювання по телефону пішло в нікуди. Три дні тому його дівчина прислала SMS, що все не може бути так як було. Телефон виключений, дізнатись про подробиці більше в нікого ( Read more... )

Якщо взяти і порівняти душу з квартирою. Не беручи до уваги багатсво інтерєрів та екстерєрів, у переносному значенні, звісно. Лише те, хто й коли буває, можливість зайти і вийти. У одних це постійний балаган, двері ніколи не зачиняються, одні приходять, інші йдуть. Причому ти інколи й не знаєш хто такий приходив, для чого він тобі потрібен й що він ( Read more... )