Таке життя

Oct 26, 2005 11:02

Він пролетів 10 000 кілометрів, щоб дізнатись що сталося насправді такого, що три роки життя й ще рік чекання, зідзвонювання по телефону пішло в нікуди. Три дні тому його дівчина прислала SMS, що все не може бути так як було. Телефон виключений, дізнатись про подробиці більше в нікого.

Рідний підїзд, квартира, стіни... Вона не вірить що це він - тут, зараз... Ситуація й справді важка - вона не знає чого хоче, чи він їй потрібен, чи варто будувати плани на їхнє майбутнє. Їй потрібно розібратися в собі, вирішити все самій. Залишається лише чекати.

Три тижні спливло. Важких ТРИ ТИЖНІ. Постійні зідзвонювання й розмови про ніщо, ніби малознайомі люди. SMS, котрі нічого не вирішують. Ночі, в яких немає сну. Поради, які нічого не варті. Плани й мрії, які вже не потрібні. Життя, яке не хочеш жити. Відповіді немає...

Сьогодні він полетів знову. Далеко. Але вчора він таки поїхав до неї і в них обовязково мало все вирішитись. Я вірю, я хочу вірити, що в них усе добре. І вони знову разом. Навіть якщо потрібно починати все з самого початку.
Previous post Next post
Up