Так отож, у якості інфи для тих, хто би мав нагоду знічев’я направитися до
ботанічного саду, що при
Німфенбурзі. Там окрім доцвітаючих
камелій,
кактусів-редисок, іншого зела триває виставка... (?), хм, ні... не виставка. В одній з оранжерей зараз сезон тропічних метеликів. Близько 400 видів (?) пурхають собі по залу (Halle 4), сідають на відвідувачів, просто п’ють нектар або займаються своїми справами. Фотографувати можна як тільки завгодно, але підвищена вологість та постійне розбризкування дрібної роси значно погіршують картинки за шклом фотоапарату.
Адміністрація закладу просить не торкатися метеликів руками (Wir kommen selbst), а також не використовувати спалахи (Das mögen wir nicht). Спалаху там справді непотрібно, а от деяких ледащих метеликів я таки ганяв, бо ну як це - сіли і не рухаються. Окремо стоять мисочки з фруктами, а також годівнички у вигляді квіток, до яких приліплені маленькі резервуари з нектаром (див. фото нижче).
Не тільки метелики-шметерлінґи знаходяться у цьому залі, а ще й акваріуми з рибками і водойми з рослинами, де теж рибки дрібні плавають. Але я не про те, там є багато рослин, на яких плодиться гусінь (основа метелика). А також, також на шматку кори голочками причеплено кокони. Велике прохання взагалі (!) близько не підходити і точно ні в якому разі не пхати свої п’ястуки туди. Після виповзання з кокона метелику треба кілька годин, щоб його тендітні крильця змужніли, затверділи й набралися сил. Якщо хтось/щось цьому процесу завадить, можна вважати, метелик став інвалідом і приречений на смерть (літати він не зможе).
Метелики радуватимуть око у ботанічному саду до 28 березня. Окремо за цю насолоду платити не треба, квиток забезпечує кактусові споглядання, черепахові візії (там в іншому залі ще й живі черепах між тропічними рослинками), і метелики.
Набирається сил, він щойно з кокону.
Нектаропоїлка.