На початку 90-х атрибутами популярного учня початкових класів були вкладиші від жувачок. Особливо цінувалися вкладиші з фотографіями автомобілів від жувачок "Turbo". Я тоді був десь у другому чи третьому класі, коли мені страшенно пощастило - двоюрідний брат мій, на п'ять років старший, на канікулах подарував мені свою колекцію цих вкладишів, ( Read more... )

Одного чудового літнього вечора Іван Іванович, Петро Петрович і Семен Семенович сиділи разом за невеличким кривоногим столиком і, мушу вас щиро запевнити, чудово проводили разом час. Іван Іванович сидів заклавши ногу на ногу, і гортав грубенький томик у потертій обкладинці, Петро Петрович відкинувся на спинку дивана й розглядав як світло грає у ( Read more... )

В кімнаті було чотири різнокаліберні стільці, комод, обідній стіл накритий зеленою оксамитовою скатертиною, напхана книжками стародревня гірка з мутнуватими скляними дверцятами, нікельована магазинна вішалка з кількома вішаками і розтоптаний радянський диван. На дивані, під білою біллербеківською ковдрою спав чоловік. Відчинена кватирка тихенько ( Read more... )

Одного хмарного весняного вечора Василь Васильович і Марія Іванівна прогулювалися містом. З неба падала дрібна мжичка, дув гидкий холодний вітер, проте Василь і Марія кільканадцять хвилин як залишили генделик, де їхні більш вперті однокласники ще продовжували захід під гордою назвою "зустріч випускників". Василь уперше прийшов на зустріч після ( Read more... )

Цього тихого травневого вечора в невеликому мікрорайонному скверику на лавочці сидять Семен Семенович і Марта Василівна. Ви вже знайомі з Семеном Семеновичем. Дозвольте познайомити вас з Мартою Василівною.

Макарій Григорович стояв перед столом. У правій руці він тримав праску, а лівою акуратно поправляв рубчики на своїх парадно-вихідних штанях. Від праски пашіло жаром. Макарій Григорович лизнув палець, і торкнув ним праску. Та шкваркнула, і задоволений Макарій заходився біля штанів. За кільканадцять хвилин об стрілки на них можна було порізатися. ( Read more... )

Once upon a time Семен Семенович чекав час Ч. Час Ч все ніяк не наступав. Семен Семенович сидів на пошарпаній старенькій табуретці у центрі кімнати, якраз під старою важкою бронзовою люстрою. Семен Семенович сторожко посовався, глянув на годинник. До часу Ч треба було ще чекати. Семен Семенович зітхнув, дістав носовичка, і протер спітнілу лисинку. ( Read more... )

Чиркнути запальничкою. Затягтися. Відчути гірко-солодкий смак диму, як язик, піднебіння і горло поколюють маленькі голочки. Видихнути. Затягтися, подумати про дірку у верхній правій вісімці, що нила зранку, про кленове листя, про тепло. Видихнути. Затягтися, подумати про об'єм легенів, п'ять літрів двісті п'ятдесят мілілітрів різниці між вдихом і ( Read more... )

- Феофілакт Петрович, от чим ви думаєте?
- Шановна, ну що за питання. Чи не бачите яка у мене голова?
- О так, любий Феофілакте Петровичу!
Феофілакт Петрович пронизливо подивився, різко мекнув, підняв хвоста і навалив купу буруб'яшків.

Семен заглушив двигун, витяг ключі і тяжко вийшов з кабіни комбайна. Микола Аркадійович, головний агроном, та бригадир Олексій сиділи на лавці біля колгоспного колодязя, і спідлоба дивилися на нього. З торби, що стояла на лавці біля Олексія виглядала срібляста пробка.