Зрозумій, я деколи божеволію,
Ніхто в цьому житті не ангел.
Коли не потрапляєш в свою колію,
В усьому бачиш лиш недобрий умисел.

Та душа моя лиш до добра воліє.
Не дай, Боже, хтось мене не зрозуміє.

Ти знаєш, часом я нарозхрист
Із радістю, яку не приховати.
Та згодом знову піднімаю власний хрест
Й несу на іншу сторону розплати.

Та душа моя лиш до ( Read more... )

Я так часто давав обіцянки
Не давати собі обіцянок.
Задивляючись на полустанки,
Мимоволі шукав свій пристанок.

Міріади усіх обіцянок
Все кружляють у полутанках,
Не вгамують усіх забаганок,
Але вкажуть на правильний шлях.

В обіцянках ховають бажання:
Хто майстерно, а хто - без прикрас.
Найцінніше між них - виконання,
Зрозумієш усе у свій час.

Бути

Легко бути локальним,
Складно стати глобальним.
Можна стати кмітливим,
Та краще залишатися особливим.

Так просто бути банальним,
Важче зостатись нормальним.
Простіше бути пустим,
Складніше - впевненим і простим.

Можна бути сумним,
Безнадійним і злим,
І насправді страшним,
Якщо залишитися назавжди таким.

Нелегко бути щасливим,
Головне ( Read more... )

Місто плаче напередодні зими,
Слова у думках розчинилися.
Всі знайомі мені зі спини,
Вчора, вічність, сьогодні наснилися.

Споряджена експедиція пошукова
По заплаканих вулицям
Віднайти загубленого слова
Сліди, на околицях.

Триває операція рятувальна
Поміж парасоль нерозкритих,
Заради натхнення - нагальна
У пошуках слів розмаїтих.

Слова, як ( Read more... )

Спалити кораблі…
Коли нема чого втрачати,
Нічого і не втратиш.
Лиш перемоги, як щаблі,
Коли одна за одною долати -
Кудись то і потрапиш.

Щоб знову… Спалити кораблі,
Коли за спиною всього багато,
Щось дуже цінне не дає боротися.
Здавалося б, нагострені шаблі,
Але усе те срібло-злато
Щоденно накопичувать - стомилися.

Спалити кораблі…
Невже без ( Read more... )

СОНЯХИ-СПРОСОНЯХИ

Соняхи-спросоняхи -
Яскраві візерунки.
Поле вкрите зорями
У жовтих обладунках.

Нарозхрист до променів,
До сонячних зустрічей,
Армія красенів -
В мільйонах очей.

Надивитись до сутінок,
До ранку в зажурі,
Полонені обіцянок -
Стовбури похмурі.

Миті розмиті,
У ранки закохані
Соняхи розкриті
Із сонцем повінчані.

У багнюці валялась душа

У багнюці валялась душа,
Як не дивно, та майже нова.
І зовсім не прагнула світла,
Вважала, що й так вона чиста.

Казала, від надлишку світла
Темніє душа і стає непривітна,
Як плівка засвічена - вже не прозора,
З виду яскрава, насправді - потвора.

Змалечку душі усі бездоганні -
Щирі, наївні, недоторканні.
Так ніби ( Read more... )

Вітер у квітах,
Сповнений чарами,

Колись жив у світах

За далекими хмарами.

Вітер у травах -

Сором’язливе марево -

У мріях яскравих

Шепоче так звабливо.

Вітер став подихом -

Почуттями свідомості,
Лоскотом-усміхом

Таємничої ніжності.

Ми не могли не зустрітися,

Розминутись у часі та просторі,

У почуттях загубитися,
Залишитись на іншому острові.

Ми не могли не відчути

Щільності переплетених поглядів,

І без вагань не гайнути

До вершин омріяних пагорбів.

Ми не могли не зрозуміти,

Стаючи на одну колію, -

Ми будемо разом летіти,

Ми - пазли, поєднані долею.

Спроба - це шанс

Бути вільним у виборі,

Випробовувати талант

Справами, а не у твіттері.

У спроби є ризик

Бути чи ні останньою.

Допоки жевріє вогник

Надії - залишатись бажаною.

Спроба - не спадок,

Не обов’язковий урок,

Вивчив - порядок,

Вільний шлях до зірок.

Спробуй зрозуміти можливості,

Розпізнати в мільйонах подоб,

Усвідомити долі мінливості,

І не згубитися в ( Read more... )