Перерва виявилася завеликою...

[kromka76]

У багнюці валялась душа

У багнюці валялась душа,
Як не дивно, та майже нова.
І зовсім не прагнула світла,
Вважала, що й так вона чиста.

Казала, від надлишку світла
Темніє душа і стає непривітна,
Як плівка засвічена - вже не прозора,
З виду яскрава, насправді - потвора.

Змалечку душі усі бездоганні -
Щирі, наївні, недоторканні.
Так ніби вмиваються тільки росою,
Цінується все, що роблять з душою.

Згодом душа потребує турботи,
В праці такій не буває суботи,
Тільки наскучить реальність буденна,
Раз недогледів - душа уже темна.

У багнюці валялась душа,
Хтось згубив, та її не шукав.
Без душі так простіше, можливо,
Та навряд чи спіткає вас диво.