Добре, коли помирають ідоли.

Шоста тридцять. Львів зустрічає двома (ти чуєш, всього двома, не сорока! і навіть не сімома :( ) градусами. Ніжно-блакитне небо над Ельжбетою так і витягує в мене фотоапарат. Не даюсь, поки ще не час. Біжу натомість випрявляти ситуацію з градусами. Місто спить, тільки де-не-де гуркотять колесами одинокі рогаті трамваї... неділя, але їм не сидиться ( Read more... )

Я навіть мив би тепловози
на вокзалі Келеті -
аби тільки ближче до Буди з її зеленими
пагорбами
Мені останнім часом сни дивні сняться. Я потім довгими днями ходжу і думаю собі про щось. Думаю що я то десь бачив. І намагаюсь згадати де ж то було. Я не можу навіть припустити, що то мені наснилося. Адже то настільки реально! Настільки живописно і ( Read more... )

Cьогодні зранку я видався до кас Палацу Спорту за квитками на Братів. Бо усі інші кажуть що квитки давно закінчились :( і тільки одна, в котру я подзвонив вчора о 11 вечора, чемно відправила мене за оцими бажаними папірцями до кас Палацу Спорту. Отож, прийшов я туди не знаю о котрій, бо годинник мій сповнений щастя рахує секунди за одному йому ( Read more... )