Клевань
Містечко Клевань на Волині стоїть на річці Стубла на півдороги з Рівного до Луцька. Добиратися сюди дуже просто: між обома обласними центрами часто курсують автобуси і маршрутки. В Клевані збереглися потужні руїни замку Чорторийських 1475 року та єзуїтський костел Благовіщення (1610-1630 рр.). На околиці селища є цікава природна пам'ятка, яку обожнюють романтики - "Тунель кохання".
У письмових джерелах Клевань вперше згаданий під 1458 роком як власність князя Михайла Чарторийського. Хоча історики вважають, що існувало вже в ХІІ ст. під назвою Коливань. У 1475 році брацлавський староста Михайло Чарторийський побудував на високому правому березі Стубли замок. У 1495 році за сприяння його сина Федора Чарторийського, луцького старости, замок було добудовано, оточено міцними кам'яними стінами і глибоким ровом, який заповнювався водою Стубли. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі «пунтоне» - п'ятикутні в плані.
Одна вежа захищала в'їзну браму, а інша - контролювала підступи до замку з боку річки. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Товщина їхніх цегляних стін в деяких місцях сягала 3,8 м. Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році.
З опису Клеванського замку 1609 року відомо, що головну оборонну функцію виконував західний кам'яний бастіон із влаштованим усередині уступом. Східна башта була меншою за висотою і використовувалася як арсенал. У бійницях замку було встановлено біля 30-ти гармат.
Через глибокий рів був перекинутий стаціонарний чотириарковий міст на міцних пілонах, який початково був підйомним. Цікаво, що міст прикрашали фрески, залишки яких ще було видно на початку XX ст.
Протягом XVI-XVII ст. місто і замок неодноразово зазнавали нападів татар і козаків. У 1617 та 1619 роках замок тричі піддавався нападам татар і тричі його нападники зазнавали поразки. У 1640 році війська ординців, зруйнувавши місто Рівне, здійснили чергову спробу взяти клеванський замок штурмом. Бій тривав тиждень і з приходом військової підмоги ординці були розбиті. Серед місцевих жителів досі переказують легенду про підземний хід, який з'єднував клеванський замок із олицьким замком, і по якому захисники отримували допомогу та підкріплення. За цими ж легендами, пізніше підземний хід сполучив замок із Благовіщенським костелом.
Замок швидко втрачав оборонну функцію і в 1632 році споруду віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. Ймовірно, вони й були господарями замку до кінця 18 ст. Отже, замок не був магнатською резиденцією з палацом.
Після вигнання єзуїтів у 1773 р., коли місцевість у результаті першого поділу Речі Посполитої відійшла до Австрійської імперії, а після другого поділу 1793 року - до Росії, замок тривалий час стояв пусткою, аж поки князь Костянтин Чарторийський, який вирішив створити у Клевані польську гімназію, не перебудував замок у 1816 р.[3] Східна стіна була розібрана, а на її місці з'явилися два флігелі, де і розмістилася гімназія. Після третього поділу Речі Посполитої російська влада закрила цей навчальний заклад у 1831 р.
На вулиці Міцкевича, неподалік від крутого плато, розташований Благовіщенський костел у стилі раннього бароко.
Засновник храму Єжи Чарторийський, отримавши освіту у віленських єзуїтів, перший із цього православного княжого роду перейшов в католицизм. Зміна віросповідання вимагала матеріального свідоцтва, чим і стало будівництво костелу в Клевані, спочатку дерев'яного, в 1590 році, а потім на тому ж місці - кам'яного. Закінчено будівництво було в 1610 р., та посвячено храм лише в 1637 р.
Ще у першій третині XX ст. храм прикрашав чималих розмірів вівтарний чудотворний образ Матері Божої Клеванської пензля Карла Дольчі, майстра болонської школи XVII ст., який спочатку знаходився у замковій каплиці. Трохи південніше костелу стоїть двоярусна дзвіниця з невеликим декоративним ліхтариком на вершині шатра.
З 1947 р. і до 1991 р. костел стояв пусткою із наглухо забитими вікнами та дверми. Попри це, та заборони батьків, клеванська дітвора, уяву якої підігрівали часті випадки знаходження скарбів в Клевані і його околицях, проникала до костелу в пошуках входу до легендарного підземного ходу. У 1991 р. розпочалась реставрація костелу і після того, як у ньому стало безпечно перебувати, розпочалося його відродження як культової споруди.
Костел обнесений парканом, який зачинений. Фотографувати його дуже незручно.
На північно-східній околиці Клевані неподалік від залізничної станції знаходиться відома багатьом природна пам'ятка - Тунель кохання.
Це - природній тунель у лісовому масиві на відрізку (близько 4 км) залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою та утворили дивовижний щільний коридор точної арочної форми.
Тунель є місцем паломництва туристів та закоханих. Є ряд повір'їв щодо тунелю та його властивостей. Дехто з молодят саджає тут квіти, які символізують їхні почуття.
Інші міста Волині:
Гоща, Острог, Межиріч, Новомалин
Дубно, Дубенський замок
Луцьк, Луцький замок
Самчики, Старокостянтинів, Антоніни
Вишнівець, Старий Вишнівець, Кременець (місто), Кременецький замок, Кременець (колегіум), Білокриниця
У письмових джерелах Клевань вперше згаданий під 1458 роком як власність князя Михайла Чарторийського. Хоча історики вважають, що існувало вже в ХІІ ст. під назвою Коливань. У 1475 році брацлавський староста Михайло Чарторийський побудував на високому правому березі Стубли замок. У 1495 році за сприяння його сина Федора Чарторийського, луцького старости, замок було добудовано, оточено міцними кам'яними стінами і глибоким ровом, який заповнювався водою Стубли. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі «пунтоне» - п'ятикутні в плані.
Одна вежа захищала в'їзну браму, а інша - контролювала підступи до замку з боку річки. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Товщина їхніх цегляних стін в деяких місцях сягала 3,8 м. Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році.
З опису Клеванського замку 1609 року відомо, що головну оборонну функцію виконував західний кам'яний бастіон із влаштованим усередині уступом. Східна башта була меншою за висотою і використовувалася як арсенал. У бійницях замку було встановлено біля 30-ти гармат.
Через глибокий рів був перекинутий стаціонарний чотириарковий міст на міцних пілонах, який початково був підйомним. Цікаво, що міст прикрашали фрески, залишки яких ще було видно на початку XX ст.
Протягом XVI-XVII ст. місто і замок неодноразово зазнавали нападів татар і козаків. У 1617 та 1619 роках замок тричі піддавався нападам татар і тричі його нападники зазнавали поразки. У 1640 році війська ординців, зруйнувавши місто Рівне, здійснили чергову спробу взяти клеванський замок штурмом. Бій тривав тиждень і з приходом військової підмоги ординці були розбиті. Серед місцевих жителів досі переказують легенду про підземний хід, який з'єднував клеванський замок із олицьким замком, і по якому захисники отримували допомогу та підкріплення. За цими ж легендами, пізніше підземний хід сполучив замок із Благовіщенським костелом.
Замок швидко втрачав оборонну функцію і в 1632 році споруду віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. Ймовірно, вони й були господарями замку до кінця 18 ст. Отже, замок не був магнатською резиденцією з палацом.
Після вигнання єзуїтів у 1773 р., коли місцевість у результаті першого поділу Речі Посполитої відійшла до Австрійської імперії, а після другого поділу 1793 року - до Росії, замок тривалий час стояв пусткою, аж поки князь Костянтин Чарторийський, який вирішив створити у Клевані польську гімназію, не перебудував замок у 1816 р.[3] Східна стіна була розібрана, а на її місці з'явилися два флігелі, де і розмістилася гімназія. Після третього поділу Речі Посполитої російська влада закрила цей навчальний заклад у 1831 р.
На вулиці Міцкевича, неподалік від крутого плато, розташований Благовіщенський костел у стилі раннього бароко.
Засновник храму Єжи Чарторийський, отримавши освіту у віленських єзуїтів, перший із цього православного княжого роду перейшов в католицизм. Зміна віросповідання вимагала матеріального свідоцтва, чим і стало будівництво костелу в Клевані, спочатку дерев'яного, в 1590 році, а потім на тому ж місці - кам'яного. Закінчено будівництво було в 1610 р., та посвячено храм лише в 1637 р.
Ще у першій третині XX ст. храм прикрашав чималих розмірів вівтарний чудотворний образ Матері Божої Клеванської пензля Карла Дольчі, майстра болонської школи XVII ст., який спочатку знаходився у замковій каплиці. Трохи південніше костелу стоїть двоярусна дзвіниця з невеликим декоративним ліхтариком на вершині шатра.
З 1947 р. і до 1991 р. костел стояв пусткою із наглухо забитими вікнами та дверми. Попри це, та заборони батьків, клеванська дітвора, уяву якої підігрівали часті випадки знаходження скарбів в Клевані і його околицях, проникала до костелу в пошуках входу до легендарного підземного ходу. У 1991 р. розпочалась реставрація костелу і після того, як у ньому стало безпечно перебувати, розпочалося його відродження як культової споруди.
Костел обнесений парканом, який зачинений. Фотографувати його дуже незручно.
На північно-східній околиці Клевані неподалік від залізничної станції знаходиться відома багатьом природна пам'ятка - Тунель кохання.
Це - природній тунель у лісовому масиві на відрізку (близько 4 км) залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою та утворили дивовижний щільний коридор точної арочної форми.
Тунель є місцем паломництва туристів та закоханих. Є ряд повір'їв щодо тунелю та його властивостей. Дехто з молодят саджає тут квіти, які символізують їхні почуття.
Інші міста Волині:
Гоща, Острог, Межиріч, Новомалин
Дубно, Дубенський замок
Луцьк, Луцький замок
Самчики, Старокостянтинів, Антоніни
Вишнівець, Старий Вишнівець, Кременець (місто), Кременецький замок, Кременець (колегіум), Білокриниця