от і минули найдовші дні літа... і вже темно. та й так, що нічого не видно поза сходами... а там ніч. і, насправді, хочеться бути не тут, а десь біля вогнища... і вслухатись в ніч.п'янку і літню...

нас кличе у мандри дорога.... уже завтра.

втікаю від усього, але на зустріч собі...

ми довго йшли по пустелі. я і ти. дорога наша була важка. і по суті у кожного своя. але ми йшли разом. рука об руку, плече об плече. а піски були сипучими. то важко йти по бездоріжжі у пустелі. де кожен сам на сам. де сонце жарить, а вітер засипає очі ( Read more... )