схоже що у мене шиз. і крім того, що я вже ненавиджу себе та вважаю жахливо товстою, то скоро почну ненавидіти і чарівних та струнких дівчат. просто. незлобно. і від того ще більше ненавидіти себе. бо запобіжні заходи не додають результату. бо скинути цих 3 кг жахливо важко. а я то себе ненавиджу вже. (добре хоч побачила в собі симпатичне та не ( Read more... )

Єва була створена для пошуку нового. і саме їй було дано вибирати. вона не могла погодитися з вічним раєм і вічним блаженством. ще до її появи було відомо, що буде саме так. вона як жінка не могла не розділити розуміння болю того, хто її створив. у жінках завжди більше чуттєвого...

коли стаєш напівбезробітним, розумієш ціну вільного часу, ціну можливості розпоряжатися ним на свій розсуд. і знаття того, що тобі не обов'язково сьогодні повертатися до Львова, бо завтра на роботу, п'янить. ти почуваєшся вдвічі більше вільним. а тим часом ми продаємо себе за гроші, які не завжди дають нам можливість жити повноцінно. ми просто ( Read more... )

коли нема альтернативи як провести вечір, то краще вже провести його в обіймах дощу

але дощ зрадник, він не прийшов...

невроз, психоз і апатія...
замість Шацьку - 0,5 кг ківі;
замість рознапруження - вакуум негативу;
замість відпочинку - здичавіння
...

"Народжена зваблювати чоловіків". Ха! Звучить як назва російського серіалу "Приречена стати зіркою". Фаталізм! У цьому є лише фаталізм. А чи та, що зваблює може бути фаталісткою? Нікого не цікавить те, що безмовно пливе. Пливе за течією. Протистояння і боротьба - те, чим захоплюються. Захоплюються ті, що також пливуть проти течії. Захоплюються ті, ( Read more... )

тиша така... наче на острові своїх думок. і не обовязково в морі чи океані. сьогодні, як майже щодня, дивилась на озеро вдома. коли сонячно чи тихо - воно гладеньке-гладеньке, дзеркальне таке. і блакитне. часом на ньому боввани, мов на морі. сьогодні воно штормило. по-справжньому (як на озеро). великі хвилі і...наче, навіть, хмара бризок, піднятої ( Read more... )

кричатииииииииииии. хочу кричати... або втікати... стрибнути з розгону в озеро... і плисти, плисти, плисти, плисти... поки сил стане. а там? не знаю. байдуже!

легкий подув вітру...наче з іншого життя. не реагую. взагалі і нінащо. наче випала з контексту і звідкись збоку спостерігаю за собою. апатія від недоспаних ночей(і чого воно не спиться?) і обірваних струн всередині. а ті, що залишилися, так дико дзвенять... а тіло грає виставу неземного щастя. такого,щоб усіх жаба давила. хай давить! вони ж не ( Read more... )