іноді нудна робоча поїздка через дивний поворот обставин перетворюється на концерт-посиденьки і повернення додому надранок. от думаю добровільно я б на такий розвиток подій не погодилася б нізащо, а так вибору навіть не було. залишалось хіба розслабитись і насолоджуватись ( Read more... )

ще 30 днів літа... ще 30 днів, і запуститься відлік до зими. а я живу наче в очікуванні чогось. очікуванні, що нарешті пошлю цю роботу, що нарешті ми перестанемо що два тижні товктись сюди-туди. очікуванні взагалі якогось життя. що я нарешті розгребу бардак навколо себе, сяду і почну реалізовувати свої бажання-проекти. але от я тільки не розумію ( Read more... )

чомусь важко так. фізично. цілий день бігала, фотографувала, запитувала, а в результаті відчуваю бажання з кимось поговорити. з кимось, кого знаю давно, з ким знайдуться спільні теми. впринципі підійшло б навіть просто лягти, слухати музику і дивитись, як муж працює. але й його нема. а голову охопила якась важкість. і слухати музику важко, фільм ( Read more... )

ну от речі вже відіслані, остання порція брудного одягу закинута в пралку, у квартирі майже прибрано... залишилось винести сміття і зібрати дрібні залишки. отак закінчується майже трьохрічна епоха в Києві. перша і, можливо, не остання. думала сьогодні ще прогулятись, можливо щось пофотографувати, але після кількох ночей пакування і відправляння ( Read more... )

вчора вже вдруге забула замкнути двері наніч. правда ніхто виносити нас не збирався, але це завтик немалий. банально, що ключі в замок я вставила.. і все. головне, щоб муж нічого не знав, а то буде попаде мені на горіхи ( Read more... )

в кого які там плани на наступний рік, а в нас відразу переїзд. ну може й не зовсім відазу, по святах, але все ж. до 15 січня орієнтовно думаємо покинути столицю (ну бо а нащо вона нам здалася)) насправді просто хочеться змінити щось в житті, повернути в нього такі маленькі радощі як походи в гори, виїзди на лижі, прогулянки знесінням... принаймні ( Read more... )

зима за вікном, кава, сукня, нова зачіска і такі чудесні вихідні позаду...) звісно бракувало ще одного-двох днів, але й так було прекрасно. та й встигнути вдалось чимало) стільки приємних емоцій... навіть моя змерзлякуватість нічому не завадила. их... хоча то лише солодка посмішка на обличчі)

перечитую старе життя, згадую усе... і розумію, що єдине, чого не можу й досі пробачати людям - зрада друзів. не чоловіків, не коханців, а друзів, людей, яким я вірила. зраду не як підставу, а як нівелювання тебе як друга, людини, нерозуміння, що у наших розмовах була гола душа ( Read more... )

впринципі фестиваль сальси по руеда де касіно «Salsa On The Beach-2012» можна вважати вдалим. були свої моменти, як от замало оригінальних майстер-класів, температура близько 40 градусів за цельсієм і інші дурниці. але принаймні я відпочила від Києва, засмагла і поспілкувалася з людьми

( Read more... )

кинула шоколадну цукерку на дно сумки (трюфель АВК). поки їхала-йшла (не довго) цукерка розтанула і вимастила сумку і все у ній(( мораль: нема чого тягати фуршетні цукерки з собою) правда є додатковий стимул попрати сумку і чохол від фотоапарата)