2018. Статистика мандро-маньячна
«Если кто-то ещё будет подводить итоги года, я начну убивать заложников.»
із Інтернету
2018-й рік добігає кінця, на кухнях під новорічні фільми дорізають олів’є, а у блогах підбивають підсумки. Не буду і я відставати, ну і хто про що, а говоритиму за мандрівки. Тим більше, 2018-й в цьому плані виявився рекордно продуктивним.
По-перше, як же не сказати «Слава безвізу!»? Морочитись із шенгенами мені було банально лінь, тому за все життя побував лише в чотирьох країнах. А тепер прорвало: +7 нових країн за рік, серед яких особняком стоїть давно і найбільше омріяна Ісландія. Але і все інше побачене в Європі радує (так, що аж повертатись додому сумно, але потім звикаєш), а недалеко можна з’їздити і самому, без екскурсій. Всього за рік за кордоном вдалось побувати у 81 містах чи цікавих точках за межами населених пунктів.
Рідну землю також старався не забувати, адже і в нас є чим конкурувати з Європою. Хоч і часто то все дико занехаяне. Як підсумок, 123 відвіданих міст, містечок та сіл у 14 областях, із них 109 - вперше. Звісно, то не рахуючи місця, де був просто проїздом чи ночував.
Хоча на перший погляд може здатись, що це дуже багато і забирає весь час і гроші, насправді ні. Ну і один секрет, як я це встигаю, дуже простий…
…я мало сплю:) Виглядаю часом як наркоман, але з ким не буває.
Усього у цьому році на подорожі випало 68 днів, із яких 20 робочих днів відпустки, 8 святкових і 20 пар вихідних. Перелічувати усі відвідані точки було б негуманно, тому обмежусь двома міні-хіт-парадами, по 20 найцікавіших місць в Україні і в Європі, де побував вперше, і які б радив усім побачити на власні очі.
Так як у цифровому виді це все рівне більше 16 тисячам фотографій, я їх і досі розгрібаю, тому не про всі ці місця ще писав. Може, колись і розберусь із ними.
Якщо ж абстрагуватись від поїздок, певно варто сказати, що 2018й таки був до мене добрим. Рік позбавлення від старого залізяччя і появи нового; рік розвіювання мертвих ілюзій і ще більшої свободи, яка ще дужче змахує на внутрішню порожнечу; рік, що нікого не забрав, і це головне, і тому неважливо, що нікого й не дав. 2019-й підходить, і якось воно все складеться й далі.
Європа
20. Штольпен /Stolpen/ (Німеччина)
Фортеця із базальту, яка в прямому сенсі вросла в базальтову-таки скелю, так чи інакше виділяється з-поміж маси інших німецьких замків. Ну а прапор так взагалі рідний:)
19. Новий Сонч /Nowy Sącz/ (Польща)
Хоча це місто і досить велике, але в Україні маловідоме. Тим не менш, тут багато старовинної забудови і пам’яток, серед яких виділяється ратуша - тільки б заради неї варто сюди приїхати.
18. Рейк’явік /Reykjavík/ (Ісландія)
Найпівнічніша столиця світу місцями виглядає так, ніби її нафантазували у фотошопі, але ж ні, вона існує насправді. Хоча мені так і не вдалося побачити місто з оглядового майданчику, з позиції краба воно мені теж сподобалось.
17. Гейзер Хаукадалюр /Haukadalur/ (Ісландія)
Озера гарячої і киплячої води, одне з яких періодично стріляє потужним фонтаном. Без коментарів.
16. Вроцлав /Wrocław/ (Польща)
Царство польської готики з німецьким присмаком, особливо ефектно виглядає на тлі води, якої тут достатньо; острови на Одрі і десятки мостів між ними в цьому дуже допоможуть. А ще Вроцлав є домівкою для уже більш як півтисячі гномів.
15. Льодовик Мірдальсйокюдль /Mýrdalsjökull/ (Ісландія)
Хоча це і не найбільший льодовик острова, зате до нього можна підійти впритул і в буквальному сенсі помацати руками. А люди на фото краще допоможуть уявити його масштаби.
14. Гора Святий Ілля /Sveti Ilija/ (Хорватія)
Якщо потрапити у Хорватію, то просто кваситись на морі було б злочином, адже майже впритул до берегів підступають мальовничі гори з фантастичними краєвидами униз. Як тут не підкорити хоча б одну, нехай лише 700 з лишком метрів, зате фактично від нуля над рівнем моря.
13. Бардіїв /Bardejov/ (Словаччина)
Місто із повністю збереженим історичним центром, обнесеним середньовічними мурами - одна велика суцільна пам’ятка ЮНЕСКО. Містичний туман, а також відсутність людей та машин тільки посилювали відчуття подорожі в часі на кілька століть назад.
12. Національний парк Крка /Krka/ (Хорватія)
Хорвати не дарма вважають природу одним з головних надбань своєї країни. І коли бачиш цю красу на власні очі, усвідомлюєш, що це справді так, і на ній хочеться просто залипнути.
11. Саксонська Швейцарія (Німеччина)
Узагалі «швейцаріями» люблять називати ледь не кожні більш-менш мальовничі гори, але тут усе «ліцензійно». Чудернацькі скелі із пісковику в долині Ельби отримали таку назву якраз від швейцарських мандрівників, яким нагадали про їх рідні ландшафти.
10. Оравський град /Oravský hrad/ (Словаччина)
Добиратись до маленького села Оравський Підзамок на півночі країни не дуже зручно. Зате як нагорода - чи не найбільш брутальний та неприступний із трьохсот словацьких замків. Із тих, що я бачив - так точно.
9. Моріцбург /Moritzburg/ (Німеччина)
Короткий приємний спогад про літній вечір у тихому європейському містечку. Хоча замок у Моріцбургу насправді не замок, а палац, точніше навіть мисливський будинок саксонських курфюрстів, він на диво фотогенічний і справляє хороше враження.
8. Спліт /Split/ (Хорватія)
Місто із всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та з пам’ятками періоду ще Римської імперії. Але чи не найбільше мені запам’ятались його атмосферні звивисті вулички.
7. Кошице /Košice/ (Словаччина)
Місто з надзвичайно атмосферним історичним центром за якісь 100 кілометрів від Ужгорода. А їх готичний собор, певно, найгарніший з усіх, що я бачив.
6. Перемишль /Przemyśl/ (Польща)
Перемишль незаслужено розцінюється лише як пересадочний пункт між кінцевою зупинкою Інтерсіті та транспортом углиб Польщі. Насправді ж його архітектура за досконалістю не поступається Кракову чи Львову, а от туристичного перенавантаження тут немає.
5. Тренчин /Trenčín/ (Словаччина)
Неймовірно фотогенічне поєднання великого замку і атмосферного старого міста.
4. Національний парк Скафтафетль /Skaftafell/ (Ісландія)
Найбільшої уваги у парку заслуговує водоспад Свартіфосс, що спадає в чашу, складену з базальтових стовпів - певно, найгарніший в країні. Сюди варто було потрапити всупереч жахливій ісландській погоді і хай хоч під кінець недовгого березневого дня.
3. Баутцен /Bautzen/ (Німеччина)
Перше ж побачене мною німецьке місто просто звалило наповал своєю красою і досконалістю. А ще це неформальна столиця лужицьких сорбів - слов’янського народу, що має на диво зрозумілу для українців мову і синьо-жовтий прапор.
2. Градац /Gradac/ (Хорватія)
На тлі дуже гарних, але надміру завантажених людьми туристичних центрів Хорватії, найбільше все ж сподобалось село, де ми жили. Хай без якихось супер-пупер пам’яток, воно чарівне. Тиша, спокій, неймовірна природа навкруги і чи не найчистіше море в Європі. Як же мені цього тепер не вистачає…
Якщо рай на землі є, мабуть, виглядає він якось саме так.
1. Мис Дирхолей /Dyrhólaey/ (Ісландія)
Якщо у нас слово «південь» загалом асоціюється з теплом і сонечком, то в Ісландії ця частина острова малозаселена і сурова. І епіцентром цієї брутальності є її найпівденніша точка, мис Дирхолей: чорний пісок під ногами, базальтові скелі, свинцеві океанічні хвилі і вітер, що здуває з ніг. У підсумку холодний полярний край світу переміг у рейтингу сонячні субтропіки. Але ж саме це і була головна мрія, а хто сказав, що мрія не може бути колюча й неприступна?
Україна
20. Гайворон (Кіровоградська область)
Найсхідніше місто Поділля є відправною точкою обох маршрутів найдовшої пасажирської вузькоколійки України та Європи. Але і без неї Гайворон має своє неповторне обличчя, чого варті тільки багатоквартирні будинки із граніту, більше схожі на якісь фортеці. І взагалі, хіба може місто на березі Південного Бугу бути поганим?
19. Кам’янське (Дніпропетровська область)
Колишній Дніпродзержинськ навряд когось залишить байдужим. Місто надзвичайного екологічного забруднення і не ахти якої репутації. А в ньому захований великий історичний центр, який своїм видом буквально переносить у часі куди-небудь в промислову Англію зразка 19 століття. Хоча у Кам’янському будували його поляки та бельгійці.
18. Панівці (Кам’янець-Подільський р-н, Хмельницька область)
Зовсім близько від надміру популярного Кам’янця сховалось колись також вагоме місто із замком та романтичним каньйоном Смотрича. Але про нього майже ніхто не знає, і навіть асфальтної дороги ви тут не знайдете. Іще однією родзинкою Панівців є недобудований 100-літній віадук.
17. Могилів-Подільський (Вінницька область)
Місто, яке у війнах та повенях втратило значну частину своєї архітектури, але не втратило своє обличчя, історичний дух і навіть якусь специфічну говірку. А ще це Дністер, і чудне усвідомлення того, що ти в каньйоні (на одному з берегів якого вже цигансько-молдавські палаци), і відповідні краєвиди.
16. Розлуч (Турківський р-н, Львівська область)
Село розкинулось між гірськими хребтами, тому дуже рельєфне і мальовниче. Але це, мабуть, можна сказати, і про 99,9% інших карпатських сіл. А от чого в них немає, як і у всій іншій Україні, так це неоготичного дерев’яного костьолу, унікального в своєму роді. Довгі роки він простоював пусткою і руйнувався, але зараз уже помітна тенденція його реставрації.
15. Маріямпіль (Галицький р-н, Івано-Франківська область)
Добиратись до Маріямполя довго та незручно, але нагородою за це будуть чудові краєвиди Дністра із замкової гори. Саме село, хоч і в такій глухомані, виглядає на диво доглянутим та живим, навіть із туристичними вказівниками.
14. Шаргород (Вінницька область)
Найменше місто Вінниччини, але одне з найцікавіших. Тут і старовинні храми, включаючи шикарну синагогу, і замкова вежа, і атмосферні вулички колишнього єврейського штетлу.
13. Балта (Одеська область)
Великий у минулому повітовий центр, Балта перестала рости після того, як залізниця пройшла за 6 кілометрів від міста. З тих пір, складається враження, час тут застиг, що створює відповідну ауру, а повітової забудови зберіглось дійсно чимало.
12. Сидорів (Гусятинський р-н, Тернопільська область)
Іще одна важкодоступна точка, у яку варто добратись, щоб побачити руїни дуже незвичного за формою замку-корабля. Також традиційно для Галичини, місцевість навкруги горбиста й мальовнича.
11. Озаринці (Могилів-Подільський р-н, Вінницька область)
Озаринці можуть похвалитись залишками повноцінної фортеці, що для Вінниччини не надто часте явище. А крутий рельєф села гарантує можливість нафоткати купу класних панорам.
10. Буковинські водоспади (Путильський р-н, Чернівецька область)
Каскад мальовничих водоспадів на потічку Смугарів заховався у буковинській глибинці біля села Розтоки. Як бонус, паралельно дорозі до села майже невідступно слідує Черемош, а отже, в чудових гірських краєвидах нестачі точно немає.
9. Богуслав (Київська область)
Можливо, найгарніший центр Київщини. Історичної архітектури небагато, але це сповна компенсується скелями й порогами на річці Рось. Богуслав виглядає приголомшливо навіть у середині листопада.
8. Крилос (Галицький р-н, Івано-Франківська область)
Саме в цьому селі зосереджена більшість пам’яток древнього княжого міста Галич. А прикарпатський рельєф, помножений на осінні барви, то любов.
7. Новгород-Сіверський (Чернігівська область)
Одне з найдавніших міст України. Тут відбувались важливі події історії ще Київської русі, це звідси князь Ігор вирушив у свій знаменитий похід. Нехай від тих часів у Новгороді і не лишилось нічого, але пам’яток достатньо. І на додачу, неймовірні розливи зачарованої Десни.
6. Луцьк (Волинська область)
Луцьк не надто туристично популярний, певно, із-за географічної віддаленості, інакше навіть не знаю, чим це пояснити. Фантастичний замок, фантастичне місто, гуляти яким суцільне задоволення, навіть за межами історичного центру.
5. Сутиски (Тиврівський р-н, Вінницька область)
Нарешті я потрапив сюди, як і хотів, сонячного дня і в золоту осінь. Скелясті береги Південного Бугу, атмосферні будівлі колишнього графського маєтку; це місце сповна заслуговує на звання одного з найбільш мальовничих на Поділлі.
4. Русилівські водоспади (Бучацький р-н, Тернопільська область)
Маленьке природнє диво заховалось біля села на 300 чоловік, у яке не ходять автобуси. Тому не так багато людей добирається до безіменної притоки Стрипи, щоб побачити каскад із більш як 10 водоспадів, кожен з яких по-своєму неповторний.
3. Села Гайворонського району над Південним Бугом / Казавчин, Соломія, Салькове/ (Кіровоградська область)
На Кіровоградщину приходиться відносно невелика ділянка Бугу, приблизно на середині його течії. І хоча вона не така відома, як у Вінницькій чи Миколаївській областях, за красою не поступається. А от туристів тут немає взагалі, отже, навколо тільки чиста незаймана природа з масою живності. Скільки вже не об’їздив місць понад Південним Бугом, ця річка не перестає вражати.
2. Стіна (Томашпільський р-н, Вінницька область)
Давнє місто Янгород, «неприступне як стіна».
Треба тільки підійти до краю обриву, ви відчуєте де саме. Тоді перед вашими очима розкинеться неймовірна панорама: велетенська природна чаша, у якій змійкою звивається Росава. На пагорбах і в ярах навколо розкидані хатки, на найвищій Замковій горі - церква і старовинний цвинтар. А в квітні тут розквітають цілі поля реліктової сон-трави.
Щоб ще раз побачити це все вперше, певно, можна було б дозволити стерти собі пам’ять.
1. Турка (Львівська область)
Все наше життя складається із дрібних збігів обставин. Опинись я тут на якусь годину пізніше, чи будь погода хоч трохи гіршою, ніж була того дня, Турка не виграла б перше місце. Хоча неформальна бойківська столиця сама по собі - незвичне місто, розкидане на багато кілометрів між карпатськими вершинами. Але все одно воно б не справило на мене настільки сильне враження, якби не той фантастичний світанок, і хмари, і шматочок райдуги, що показався тільки на якусь хвилину, але того було досить.
І далі все складалось саме так, ніби було наперед розплановано. І навіть більш ніж достатньо для того, щоб назвати саме той день найкращим у році, що минає.
із Інтернету
2018-й рік добігає кінця, на кухнях під новорічні фільми дорізають олів’є, а у блогах підбивають підсумки. Не буду і я відставати, ну і хто про що, а говоритиму за мандрівки. Тим більше, 2018-й в цьому плані виявився рекордно продуктивним.
По-перше, як же не сказати «Слава безвізу!»? Морочитись із шенгенами мені було банально лінь, тому за все життя побував лише в чотирьох країнах. А тепер прорвало: +7 нових країн за рік, серед яких особняком стоїть давно і найбільше омріяна Ісландія. Але і все інше побачене в Європі радує (так, що аж повертатись додому сумно, але потім звикаєш), а недалеко можна з’їздити і самому, без екскурсій. Всього за рік за кордоном вдалось побувати у 81 містах чи цікавих точках за межами населених пунктів.
Рідну землю також старався не забувати, адже і в нас є чим конкурувати з Європою. Хоч і часто то все дико занехаяне. Як підсумок, 123 відвіданих міст, містечок та сіл у 14 областях, із них 109 - вперше. Звісно, то не рахуючи місця, де був просто проїздом чи ночував.
Хоча на перший погляд може здатись, що це дуже багато і забирає весь час і гроші, насправді ні. Ну і один секрет, як я це встигаю, дуже простий…
…я мало сплю:) Виглядаю часом як наркоман, але з ким не буває.
Усього у цьому році на подорожі випало 68 днів, із яких 20 робочих днів відпустки, 8 святкових і 20 пар вихідних. Перелічувати усі відвідані точки було б негуманно, тому обмежусь двома міні-хіт-парадами, по 20 найцікавіших місць в Україні і в Європі, де побував вперше, і які б радив усім побачити на власні очі.
Так як у цифровому виді це все рівне більше 16 тисячам фотографій, я їх і досі розгрібаю, тому не про всі ці місця ще писав. Може, колись і розберусь із ними.
Якщо ж абстрагуватись від поїздок, певно варто сказати, що 2018й таки був до мене добрим. Рік позбавлення від старого залізяччя і появи нового; рік розвіювання мертвих ілюзій і ще більшої свободи, яка ще дужче змахує на внутрішню порожнечу; рік, що нікого не забрав, і це головне, і тому неважливо, що нікого й не дав. 2019-й підходить, і якось воно все складеться й далі.
Європа
20. Штольпен /Stolpen/ (Німеччина)
Фортеця із базальту, яка в прямому сенсі вросла в базальтову-таки скелю, так чи інакше виділяється з-поміж маси інших німецьких замків. Ну а прапор так взагалі рідний:)
19. Новий Сонч /Nowy Sącz/ (Польща)
Хоча це місто і досить велике, але в Україні маловідоме. Тим не менш, тут багато старовинної забудови і пам’яток, серед яких виділяється ратуша - тільки б заради неї варто сюди приїхати.
18. Рейк’явік /Reykjavík/ (Ісландія)
Найпівнічніша столиця світу місцями виглядає так, ніби її нафантазували у фотошопі, але ж ні, вона існує насправді. Хоча мені так і не вдалося побачити місто з оглядового майданчику, з позиції краба воно мені теж сподобалось.
17. Гейзер Хаукадалюр /Haukadalur/ (Ісландія)
Озера гарячої і киплячої води, одне з яких періодично стріляє потужним фонтаном. Без коментарів.
16. Вроцлав /Wrocław/ (Польща)
Царство польської готики з німецьким присмаком, особливо ефектно виглядає на тлі води, якої тут достатньо; острови на Одрі і десятки мостів між ними в цьому дуже допоможуть. А ще Вроцлав є домівкою для уже більш як півтисячі гномів.
15. Льодовик Мірдальсйокюдль /Mýrdalsjökull/ (Ісландія)
Хоча це і не найбільший льодовик острова, зате до нього можна підійти впритул і в буквальному сенсі помацати руками. А люди на фото краще допоможуть уявити його масштаби.
14. Гора Святий Ілля /Sveti Ilija/ (Хорватія)
Якщо потрапити у Хорватію, то просто кваситись на морі було б злочином, адже майже впритул до берегів підступають мальовничі гори з фантастичними краєвидами униз. Як тут не підкорити хоча б одну, нехай лише 700 з лишком метрів, зате фактично від нуля над рівнем моря.
13. Бардіїв /Bardejov/ (Словаччина)
Місто із повністю збереженим історичним центром, обнесеним середньовічними мурами - одна велика суцільна пам’ятка ЮНЕСКО. Містичний туман, а також відсутність людей та машин тільки посилювали відчуття подорожі в часі на кілька століть назад.
12. Національний парк Крка /Krka/ (Хорватія)
Хорвати не дарма вважають природу одним з головних надбань своєї країни. І коли бачиш цю красу на власні очі, усвідомлюєш, що це справді так, і на ній хочеться просто залипнути.
11. Саксонська Швейцарія (Німеччина)
Узагалі «швейцаріями» люблять називати ледь не кожні більш-менш мальовничі гори, але тут усе «ліцензійно». Чудернацькі скелі із пісковику в долині Ельби отримали таку назву якраз від швейцарських мандрівників, яким нагадали про їх рідні ландшафти.
10. Оравський град /Oravský hrad/ (Словаччина)
Добиратись до маленького села Оравський Підзамок на півночі країни не дуже зручно. Зате як нагорода - чи не найбільш брутальний та неприступний із трьохсот словацьких замків. Із тих, що я бачив - так точно.
9. Моріцбург /Moritzburg/ (Німеччина)
Короткий приємний спогад про літній вечір у тихому європейському містечку. Хоча замок у Моріцбургу насправді не замок, а палац, точніше навіть мисливський будинок саксонських курфюрстів, він на диво фотогенічний і справляє хороше враження.
8. Спліт /Split/ (Хорватія)
Місто із всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та з пам’ятками періоду ще Римської імперії. Але чи не найбільше мені запам’ятались його атмосферні звивисті вулички.
7. Кошице /Košice/ (Словаччина)
Місто з надзвичайно атмосферним історичним центром за якісь 100 кілометрів від Ужгорода. А їх готичний собор, певно, найгарніший з усіх, що я бачив.
6. Перемишль /Przemyśl/ (Польща)
Перемишль незаслужено розцінюється лише як пересадочний пункт між кінцевою зупинкою Інтерсіті та транспортом углиб Польщі. Насправді ж його архітектура за досконалістю не поступається Кракову чи Львову, а от туристичного перенавантаження тут немає.
5. Тренчин /Trenčín/ (Словаччина)
Неймовірно фотогенічне поєднання великого замку і атмосферного старого міста.
4. Національний парк Скафтафетль /Skaftafell/ (Ісландія)
Найбільшої уваги у парку заслуговує водоспад Свартіфосс, що спадає в чашу, складену з базальтових стовпів - певно, найгарніший в країні. Сюди варто було потрапити всупереч жахливій ісландській погоді і хай хоч під кінець недовгого березневого дня.
3. Баутцен /Bautzen/ (Німеччина)
Перше ж побачене мною німецьке місто просто звалило наповал своєю красою і досконалістю. А ще це неформальна столиця лужицьких сорбів - слов’янського народу, що має на диво зрозумілу для українців мову і синьо-жовтий прапор.
2. Градац /Gradac/ (Хорватія)
На тлі дуже гарних, але надміру завантажених людьми туристичних центрів Хорватії, найбільше все ж сподобалось село, де ми жили. Хай без якихось супер-пупер пам’яток, воно чарівне. Тиша, спокій, неймовірна природа навкруги і чи не найчистіше море в Європі. Як же мені цього тепер не вистачає…
Якщо рай на землі є, мабуть, виглядає він якось саме так.
1. Мис Дирхолей /Dyrhólaey/ (Ісландія)
Якщо у нас слово «південь» загалом асоціюється з теплом і сонечком, то в Ісландії ця частина острова малозаселена і сурова. І епіцентром цієї брутальності є її найпівденніша точка, мис Дирхолей: чорний пісок під ногами, базальтові скелі, свинцеві океанічні хвилі і вітер, що здуває з ніг. У підсумку холодний полярний край світу переміг у рейтингу сонячні субтропіки. Але ж саме це і була головна мрія, а хто сказав, що мрія не може бути колюча й неприступна?
Україна
20. Гайворон (Кіровоградська область)
Найсхідніше місто Поділля є відправною точкою обох маршрутів найдовшої пасажирської вузькоколійки України та Європи. Але і без неї Гайворон має своє неповторне обличчя, чого варті тільки багатоквартирні будинки із граніту, більше схожі на якісь фортеці. І взагалі, хіба може місто на березі Південного Бугу бути поганим?
19. Кам’янське (Дніпропетровська область)
Колишній Дніпродзержинськ навряд когось залишить байдужим. Місто надзвичайного екологічного забруднення і не ахти якої репутації. А в ньому захований великий історичний центр, який своїм видом буквально переносить у часі куди-небудь в промислову Англію зразка 19 століття. Хоча у Кам’янському будували його поляки та бельгійці.
18. Панівці (Кам’янець-Подільський р-н, Хмельницька область)
Зовсім близько від надміру популярного Кам’янця сховалось колись також вагоме місто із замком та романтичним каньйоном Смотрича. Але про нього майже ніхто не знає, і навіть асфальтної дороги ви тут не знайдете. Іще однією родзинкою Панівців є недобудований 100-літній віадук.
17. Могилів-Подільський (Вінницька область)
Місто, яке у війнах та повенях втратило значну частину своєї архітектури, але не втратило своє обличчя, історичний дух і навіть якусь специфічну говірку. А ще це Дністер, і чудне усвідомлення того, що ти в каньйоні (на одному з берегів якого вже цигансько-молдавські палаци), і відповідні краєвиди.
16. Розлуч (Турківський р-н, Львівська область)
Село розкинулось між гірськими хребтами, тому дуже рельєфне і мальовниче. Але це, мабуть, можна сказати, і про 99,9% інших карпатських сіл. А от чого в них немає, як і у всій іншій Україні, так це неоготичного дерев’яного костьолу, унікального в своєму роді. Довгі роки він простоював пусткою і руйнувався, але зараз уже помітна тенденція його реставрації.
15. Маріямпіль (Галицький р-н, Івано-Франківська область)
Добиратись до Маріямполя довго та незручно, але нагородою за це будуть чудові краєвиди Дністра із замкової гори. Саме село, хоч і в такій глухомані, виглядає на диво доглянутим та живим, навіть із туристичними вказівниками.
14. Шаргород (Вінницька область)
Найменше місто Вінниччини, але одне з найцікавіших. Тут і старовинні храми, включаючи шикарну синагогу, і замкова вежа, і атмосферні вулички колишнього єврейського штетлу.
13. Балта (Одеська область)
Великий у минулому повітовий центр, Балта перестала рости після того, як залізниця пройшла за 6 кілометрів від міста. З тих пір, складається враження, час тут застиг, що створює відповідну ауру, а повітової забудови зберіглось дійсно чимало.
12. Сидорів (Гусятинський р-н, Тернопільська область)
Іще одна важкодоступна точка, у яку варто добратись, щоб побачити руїни дуже незвичного за формою замку-корабля. Також традиційно для Галичини, місцевість навкруги горбиста й мальовнича.
11. Озаринці (Могилів-Подільський р-н, Вінницька область)
Озаринці можуть похвалитись залишками повноцінної фортеці, що для Вінниччини не надто часте явище. А крутий рельєф села гарантує можливість нафоткати купу класних панорам.
10. Буковинські водоспади (Путильський р-н, Чернівецька область)
Каскад мальовничих водоспадів на потічку Смугарів заховався у буковинській глибинці біля села Розтоки. Як бонус, паралельно дорозі до села майже невідступно слідує Черемош, а отже, в чудових гірських краєвидах нестачі точно немає.
9. Богуслав (Київська область)
Можливо, найгарніший центр Київщини. Історичної архітектури небагато, але це сповна компенсується скелями й порогами на річці Рось. Богуслав виглядає приголомшливо навіть у середині листопада.
8. Крилос (Галицький р-н, Івано-Франківська область)
Саме в цьому селі зосереджена більшість пам’яток древнього княжого міста Галич. А прикарпатський рельєф, помножений на осінні барви, то любов.
7. Новгород-Сіверський (Чернігівська область)
Одне з найдавніших міст України. Тут відбувались важливі події історії ще Київської русі, це звідси князь Ігор вирушив у свій знаменитий похід. Нехай від тих часів у Новгороді і не лишилось нічого, але пам’яток достатньо. І на додачу, неймовірні розливи зачарованої Десни.
6. Луцьк (Волинська область)
Луцьк не надто туристично популярний, певно, із-за географічної віддаленості, інакше навіть не знаю, чим це пояснити. Фантастичний замок, фантастичне місто, гуляти яким суцільне задоволення, навіть за межами історичного центру.
5. Сутиски (Тиврівський р-н, Вінницька область)
Нарешті я потрапив сюди, як і хотів, сонячного дня і в золоту осінь. Скелясті береги Південного Бугу, атмосферні будівлі колишнього графського маєтку; це місце сповна заслуговує на звання одного з найбільш мальовничих на Поділлі.
4. Русилівські водоспади (Бучацький р-н, Тернопільська область)
Маленьке природнє диво заховалось біля села на 300 чоловік, у яке не ходять автобуси. Тому не так багато людей добирається до безіменної притоки Стрипи, щоб побачити каскад із більш як 10 водоспадів, кожен з яких по-своєму неповторний.
3. Села Гайворонського району над Південним Бугом / Казавчин, Соломія, Салькове/ (Кіровоградська область)
На Кіровоградщину приходиться відносно невелика ділянка Бугу, приблизно на середині його течії. І хоча вона не така відома, як у Вінницькій чи Миколаївській областях, за красою не поступається. А от туристів тут немає взагалі, отже, навколо тільки чиста незаймана природа з масою живності. Скільки вже не об’їздив місць понад Південним Бугом, ця річка не перестає вражати.
2. Стіна (Томашпільський р-н, Вінницька область)
Давнє місто Янгород, «неприступне як стіна».
Треба тільки підійти до краю обриву, ви відчуєте де саме. Тоді перед вашими очима розкинеться неймовірна панорама: велетенська природна чаша, у якій змійкою звивається Росава. На пагорбах і в ярах навколо розкидані хатки, на найвищій Замковій горі - церква і старовинний цвинтар. А в квітні тут розквітають цілі поля реліктової сон-трави.
Щоб ще раз побачити це все вперше, певно, можна було б дозволити стерти собі пам’ять.
1. Турка (Львівська область)
Все наше життя складається із дрібних збігів обставин. Опинись я тут на якусь годину пізніше, чи будь погода хоч трохи гіршою, ніж була того дня, Турка не виграла б перше місце. Хоча неформальна бойківська столиця сама по собі - незвичне місто, розкидане на багато кілометрів між карпатськими вершинами. Але все одно воно б не справило на мене настільки сильне враження, якби не той фантастичний світанок, і хмари, і шматочок райдуги, що показався тільки на якусь хвилину, але того було досить.
І далі все складалось саме так, ніби було наперед розплановано. І навіть більш ніж достатньо для того, щоб назвати саме той день найкращим у році, що минає.