З поверненням (моїм)!
"Альбатросів" я вже причепила до сайту. бажаючі можуть читати просто отут и в онлайні, чи стягнувши потрібний файл - то квестія густу.
Для лінивих, які читати не будуть, закину тут маленький уривок, я його дуже люблю.

( Read more... )

Щось "Альбатроси" повільніше йдуть, ніж я розраховувала. Ще добра чверть залишилася невичитаною, а в мене саме починається напружений період - стаціонар, практика, ще й заочники... Текст неординарний і зіскановано не вельми. Зате в ході мозольного зчитування згадала майже забуті деталі - приятель головного героя, Амара, був не негром! (чи як воно ( Read more... )

Якось так склалося, що перечитувала я останніми часами Загребельного, конкретно "Диво", якого не читала років, певно, з десять - відколи книжка, яку я візуально пам'ятаю бозна-відколи, десь безслідно щезла. Отож враження вже сильно стерлися, пригадую тільки, що дві частини тексту - "воєнна" і "сучасна" (сучасна до часу написання, тобто десь 60-і 70 ( Read more... )

    Достатньо багато спільного знайшлося у спогадах Шевельова і раніше вже не раз цитованих спогадах Гр.Костюка «Зустрічі і прощання». Нічого дивного, вони обоє майже одночасно опинилися в окупованому німцями Києві, трохи пізніше - у Львові (винятково незручним способом: Костюк з дружиною їхали з Рівного переповненою вантажівкою, а Шевельов зі ( Read more... )

     Вже котрий рік підряд вислів: «літо - час відпочинку» викликає в мене хіба що легку усмішку. Який там відпочинок, коли на мене з завидною регулярністю валяться все нові й нові роботи. Звичайно, під претекстом: «На канікулах і так робити нічого». І спробуй поясни, що в мене тих канікул всього 28 днів, а реально - добре, коли половина з того.
    ( Read more... )

     Доволі давно, коли я тільки звикала до ЖЖ, довелося мені в темі «Атлантида»  написати про одного з найяскравіших українських лівих, Зіновія Висоцького ( 1 2  ) Тобто, сама я нічого мудрого не писала, а тільки помістила уривки зі спогадів та журнальних статей, де він згадувався, але завдяки цьому ми познайомилися з пані Іриною Гончаровою, ( Read more... )

(Гр.Костюк про Остапа Вишню, «Зустрічі і прощання», з розділу «Перше знайомство»)
   «-Павле Михайловичу, можна одне питання?
     Він глянув на мене підпилим поглядом і ніби байдуже, мовив:
    - Прошу.
    - Мені здається, що я вас колись давно бачив. - Вишня підвів на мене свій погляд і запитально мовчав. Я продовжував. - Це було рівно десять років ( Read more... )

Признаюся, що ЖЖ та й інтернет взагалі я думала використовувати, щоб
                        ·        поговорити з цікавими людьми
                          ·        при потребі виговоритися самій.

Спонукання радше егоїстичні… Але, виявляється, за досить дріб’язковими людськими діями може-таки ховатися вища сила. Один з постів цього ЖЖ з ( Read more... )

Е, е, ніякої грайливої теми я тут не починаю, йдеться про відомий з історії нашої Атлантиди епізод, як то автор роману “Мать” А.Горький протестував проти перекладу роману українською мовою. Оскільки пізніше з’явилися різні пояснення і тлумачення мотивацій учасників інциденту, то ось голі факти. (за спогадами Гр.Костюка)

“Десь 1926 року, коли ( Read more... )

Вітаю з Різдвом всіх, хто дотримується нового стилю. А для старостильних, які ще не святкують, а зі страшенною мукою допрацьовують майже минулий рік:
            Микола Мороз

На пропозицію xriak_te_ua  - от що знайшлося про цю загадкову особу у спогадах В.Касіяна. Небагато, але що вже є...

( Read more... )