Окремо варто було б розказати про бабульок на митному переході. Про запах дисципліни в повітрі, який мені довго не вдавалось ідентифікувати. Про торгові центри і Ботанічний сад. Про нереальний і фантастичний жовтий колір осені. Про людей, передусім. Про одну зустріч. Про те, як воно - відчувати себе лохом, коли не можеш звязати двох слів докупи " ( Read more... )

Сказати, що ми відіспались - не скажу. Але опалення в них нормально працює і не треба було нікуди йти, далі кухні принаймні :))). А ще це місто якось сильно втомлює, мабуть таки масштабами і відстанями. Мене просто відрубало. Тож в понеділок ми змогли вибратись з хати вже десь о третій. Чи якось так.

( День другий. Просто день. )

Звичайно ж, я маю купу справ. А головне - натхнення до них. Але маю викласти це все, бо потім - я себе знаю - залишиться пусте місце. З інтернетом було туго. Як і зі сном. Тому я, аби не відрубатись, записувала все в блокнот :). Якийсь звязний текст та одна інтервюшечка будуть пізніше і не тут. А поки що записки, таки навіжені :). Без купюр. Так що ( Read more... )