Хто ти? Де ти? Стою на розі узвозу вже хвилин зо п’ятнадцять, дві тисячі літ я чекаю. На тебе. На тебе? На небо, на зебрі ковтнув п’янке світло брунатних і тьмяних ліхтарів протилежного боку вулиці. Милиці потилиць перехожих м’яко стікаються у чорний нескінченний, незліченний потік ніг і голів у лапи загребущої долі.

Хто ти? Де ти? Чи варто ще ( Read more... )

«Ce sentiment maladroit quand on reçoit une dizaine de boîtes envoyés
de cinq boutiques differentes, et juste une lettre. Des factures.»
Léonard Dutrou
« - Докторе Байнґьольштайне, а скажіть, чому людство так захоплене речами ( Read more... )

Осінь... Тепло-жовте відчуття. Клен... Зазубреність понуреного листка. Крапля на ньому, солона на щоці ... Сум за чимось, чого не буде. Полум'я. Порожнеча... Твої фарби нескінченні ( Read more... )

Дощ ішов вже третій день. Крапля за краплею, безупинним потоком, стираючи будь-яку згадку про літо, несучи зимовий холод, з яким не впорається ніщо, навіть Сонце ( Read more... )