Найскладніше було заставити себе вийти зранку з маршрутки після безсонної ночі і грьобаного трудового тижня. Холодно, мабуть що мінус п’ять мінус сім.
Але свалу вже нема.
Блін, нафіга я тут?
 
( Read more... )

гори, вони прекрасні, нє? )


( Read more... )

але ж словами насправді не опишеш ані рожевий ранок, що починає приходити десь з далеких вершин і ти женеш йому назустріч, тому що десь там на межі з сонцем був обіцяний сніданок.
не опишеш як сіра багнюка прилипає до ніг і вони стають тяжкими.
як ти ідеш крізь осінь, шерудиш жовто-червоним листям, наступаєш на голки, продираєшся крізь ялинки, як  ( Read more... )