Коли ми від’їжджали з Києва (увечері 17-го травня), у парку Кіото вже відцвітали сакури. Напередодні був по-літньому найспекотніший день року, дехто навіть ходив у шортах. Тому я, збираючи сумку, до останнього сумнівалася, чи брати куртку. Спойлер: добре, що таки взяла. Уже на місці, в Татарові, спершу жалкувала, що не кинула в сумку тепліший светр ( Read more... )

Ви були в опері? Я, проживши 28 років, слухала арії лиш на старих рипучих платівках (а пізніше - на касетах, записаних з цих самих платівок) у музичній школі. І оперу «Ріголетто» Дж. Верді знаю звідти.

А минулої суботи я вперше відвідала оперу. Не де-небудь, а у величному львівському театрі.

Туристи легко впізнають будівлю Львівської опери. ( Read more... )

У блозі я ані словом не обмовилася про підкорення Карпат минулого року. А варто було б. Адже це був мій останній «великий похід». Мабуть, більше не наважуся на тижневу авантюру. Хіба похід на 1-2 дні, «налєгкє». Тому що цей, як і перший ( Чорногірський хребет), видався (над)складним.

Facebook post

Пакую речі

Після вдалого другого походу ( Мармароський ( Read more... )

Опанувала новий вид купання. Приходила на пляж, заходила у воду, плавала і йшла геть. Так один раз на добу) Все це рано вранці о 8.00 або після 19.00. Ще двічі було удень, в спеку, як у всіх нормальних людей. Хоча.. бачила й тих, хто купався у повній темряві: тільки світло ліхтарів на воді. Сама ж у цей час стояла слухала море і потерпала від ( Read more... )

Моє вікно-прямокутник транслює місто наживо. Як і в студентські роки, тут чути, як торохкотять трамваї та скавучать автосигналізації. Я спостерігаю, як машини швендяють туди-назад. Увечері засвічується прозоре метро, палахкотять ліхтарі та далекі вивіски брендів. Місто зачаровує.

Колись я намріяла тут жити - і тепер маю справу із наслідками. На ( Read more... )

Мене запитали, що я думаю про це містечко. Я відповіла, що це типовий для українського півдня курорт. Що тут не типове (і навіть дуже) - так це пляж. Чому?

І раніше я чула, що дорослій людині у цій місцевості море по коліно у прямому розумінні. І щоб досягти глибини хоча б до поясу, треба йти щонайменше метрів 30.

От що виявилося: звичайний піщаний ( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )

В аудиторії на лекції вже не була майже рік. Але це не навчання і навіть не мій універ. Проте тут, в педагогічному ім. Драгоманова я для того, щоб познайомитись з одним цікавим хлопцем і почути його історію. Розповідь Боді Мартовського про досвід мандрівки Україною тривалістю місяць прийшли послухати його шкільні друзі, студенти-однокурсники і ( Read more... )

( Read more... )