Спогади про осінній Петербург
Про подорож до Пітера я хотіла написати, відколи мій літак сів в аеропорту «Бориспіль». Але пишу лише тепер, коли минуло вже досить часу, щоб в моїй голові залишились лише найяскравіші образи. Причому в буквальному сенсі найяскравіші, адже всі вони блищать і відливають золотом.
Те, що запам’яталось найбільше і про що хочеться розповідати:
· золотий годинник з павою в Ермітажі
· скульптури і фонтани в садах Петергофа
· танцювальні зали в палацах - Петергофському і Єкатерининському
А тепер подробиці і враження.
В одному з численних залів Зимового палацу, а саме в 204-му Павільйонному залі Малого Ермітажу, на другому поверсі, знаходиться «пташиний» витвір годинникарського мистецтва. Англійську «Паву» привезли до Росії ще у 1781 р., майстрові довелось збирати її буквально по пір’їнках, причому деякі деталі дорогою загубились, а ще деякі потребували ремонту після перевезення.
Зроблено цей унікальний автомат із міді, вкритої шаром золота. Він має аж чотири механізми: один - годинниковий, інші три приводять у рух фігурки - сови, пави та півня. Кожен персонаж грає свою невеличку роль у «міні-виставі»: пава розпушує дивовижний хвіст, півень кукурікає, а сова рухає головою та здивовано кліпає. Відмітно, що циферблат виготовлений у формі гриба, а замість секундної стрілки - маленька тендітна бабка.
Поглянути на механізм у дії можна лише раз на тиждень - музейний годинникар заводить його кожної середи точно о 13:00. Для відвідувачів, що пропустили шоу наживо, працюють екрани з відеодемонстрацією цього захопливого дійства.
Петергофські фонтани на початку жовтня, коли ми з братом завітали до царської резиденції, ще працювали. Але із настанням кожного зимового сезону наглядачі парку їх присипляють. Справжнє шоу для туристів - пульсування 138 водяних струменів Великого каскаду. Це унікальний різнорівневий ансамбль із фонтанів та золочених статуй, які розміщені на сходах, що оздоблені мармуром, туфом та мушлями.
Запрацював комплекс фонтанів іще в далекому 1723 році, але навіть після урочистого відкриття його зовнішність змінювалась і вдосконалювалась. Так, наприклад, вже після смерті Петра І, у 1735 році встановили відомий фонтан «Самсон», який б’є до неба стовпом води заввишки аж 21 м.
Моя танцювальна душа не могла встояти перед красою шикарних залів в Петергофському та Єкатерининському палацах. Перший - менший за розмірами. Щойно до нього зайшла, очі розбіглись, розглядаючи пишний інтер’єр, а ноги мимоволі почали міряти паркет танцювальними па.
Візуально розширюють простір приміщення, за задумом Растреллі, фальшиві вікна-дзеркала. У них відбивається світло з вікон, розташованих навпроти. На стінах вражають погляд рясні різьблені деталі, вкриті золотом. А величезний плафон «Аполлон на Парнасі», що займає всю площу стелі, доповнює парадну, святкову атмосферу балу, в яку хочеться поринути надовго.
Площа Великого залу в Єкатерининському палаці більш ніж утричі перевищує параметри попереднього. Вона складає аж 846 квадратних метри. Інша назва зали - Світла галерея - цілком виправдана, в ній застосовуються ті ж дзеркальні прийоми, що й в танцювальному залі Петергофського палацу, проте тут величезні вікна знаходяться по обидва боки, вздовж усієї галереї. У 18 столітті для освітлення цього просторого залу використовувалось близько семи сотень свічок.
Я необачно залишила фотоапарат у камері схову, а коли дізналась, що в Єкатерининському палаці знімати можна, музейний турнікет вже залишився далеко позаду. Деякі туристи на такі випадки мають чудове виправдання: мовляв, насолоджуватись враженнями краще без відволікань на фотографування. Проте я дотримуюсь іншої думки, і тому маю намір сюди повернутись знову.