"Ти ЇЇ зустрінеш, коли із дзвіниці твого улюбленого Собору на Землю спустяться янголи, а бруківка буде вкрита білим весняним снігом".  Ще три години тому подумав би, що це нісенітниця збожеволілої бабки. А життя, воно ось яке...

Неможливо це лише слово.

То всі сни мають збутись?

Колись ти повільно стягла із себе панчохи та подарувала мені примірник Пруста,
Зухвало вкрадений із відділу зарубіжної літератури бібліотеки імені Леніна.
Я ж, звичайно, трохи пригнічений культурним шоком,
Відсутністю каліфорнійського сонця та патологічним ADHD,
Не знайшов нічого ліпшого, аніж почати писати вірші та, безумовно,
Дослухатися твоєї ( Read more... )

Ходили з батєю до Іонинського монастиря у Національному ботанічному саду. Божественно красива служба (тут це слово звучить доречніше, аніж на рекламі шоколаду). Хоч мій батя і грішник, як усі ми, добре що він є. Після служби забуксували у снігу зайшли до Зверинецьких печер -- однієї з найстаріших пам'яток Християнства у слов'ян.

Відкрив для себе ( Read more... )

( Read more... )

Подивився останні пости не з мобільного, а з нормального компа: і ранковий, і вечірній калтрейнівські пости зроблені з однієї станції. Станцій у Калтрейну усього більше 20, тривалість подорожі із Сан Франциско до Санта Клари - десь півтори години. От і не вірь піся цього у диво!


( Read more... )

Жолібі - то китайська альтернатива Макдональдсу. Зара п'ю дико розведений лимонад і думаю: а жадібність породжує екологічність.

Подумайте: от коли б китайці не розводили лимонад водою у співвідношенні 1:10 порівняно із Макдональдсом - фіг би я сюди ходив, коли не має часу заїхати додому та поїсти. Тілу вже остогид макдоналдсівський кукурудзяний ( Read more... )

Zarою я захопився у 2007 році. Тоді про магазин на Хрещатику ще тільки ходили чутки, а мене відправили у відрядження до Москви "на дєньок-другой", що у результаті вилилося у майже двохмісячне заслання. Із Запоріжжя поїхав у залихвацькій двійці від діда Гриші та демісезонному пальті. На другий тиждень заслання у Москві почав падати сніг, по Червоній ( Read more... )

Команда про розробці Шопопали сидить у Києві та Луцьку, а я, як відомо, у Сан-Франику. Команда хоче регулярного спілкування. Окрім цього є ще батьки та купа друзів в Україні, сестра та малі у Бішкеку, Паша у Празі та Стелла у Софії. При 10-годинній різниці з Україною постійно виходить так, що спілкуюся я переважно тоді, коли Лора (так-так: у ( Read more... )

Розслаблено читаю табличку із інформацією про виставку.

... - і не забудь воду для дитини (саме так, чистою українською, це не мій традиційний переклад.

(Святий Отче, може то в мене глюки від спеки?)

- Перепрошую, це Ви українською говорили?
- Так. Ой, мама іди сюди! Тут он хлопець з України. А Ви тут вчитеся?
- Дякую за комплімент, але я сюди просто ( Read more... )

А трамвай, він не як автобус. Він дзвенить, а не гудить.

Спочатку по вулиці Суворова ходили одразу два трамваї: 35-ий та 27-ий. Тридцять п'ятим ми інколи їздили на дачу (спочатку на кінцеву, а потім на електричці до Русанівських садів). Двадцять сьомий, той і зовсім стратегічне призначення для мене мав. На скейті по Старонаводницькій можна було ( Read more... )