Хоч щось хороше
Розслаблено читаю табличку із інформацією про виставку.
... - і не забудь воду для дитини (саме так, чистою українською, це не мій традиційний переклад.
(Святий Отче, може то в мене глюки від спеки?)
- Перепрошую, це Ви українською говорили?
- Так. Ой, мама іди сюди! Тут он хлопець з України. А Ви тут вчитеся?
- Дякую за комплімент, але я сюди просто приїхав у гості до друга. Вчився у Вашингтоні. А зара на стажуванні у Сан Франциско.
- Цікаво. А ми теж живемо у Сан Франциско. Мій чоловік - генеральний консул.
(Опа. Всьо, тепер можна спокійно губити паспорт)
* * * Далі підійшов сам консул. Класна сім'я. Максимум років по 35 обом та мама десь віку моєї. Поговорили про життя-буття та спільних знайомих).
- То може ми б тебе підвезли?
- Та нє, я тут із ночовкою.
- Ну, бувай. Заходь до нас у консульство. У тебе паспорт старого зразка? Червоний?
- Ага.
- О! Ну як хочеш, то я тобі новий зроблю, на наступні десять років.
- Та якось незручно.
- Та ладно. Зробимо хоч щось хороше для співгромадянина.
* * *Нарешті на керівні посади у державній службі почали призначати людей, котрі готові зробити "щось хороше" і у сім'ї яких українською говорять не напоказ, а по-справжньому.
... - і не забудь воду для дитини (саме так, чистою українською, це не мій традиційний переклад.
(Святий Отче, може то в мене глюки від спеки?)
- Перепрошую, це Ви українською говорили?
- Так. Ой, мама іди сюди! Тут он хлопець з України. А Ви тут вчитеся?
- Дякую за комплімент, але я сюди просто приїхав у гості до друга. Вчився у Вашингтоні. А зара на стажуванні у Сан Франциско.
- Цікаво. А ми теж живемо у Сан Франциско. Мій чоловік - генеральний консул.
(Опа. Всьо, тепер можна спокійно губити паспорт)
* * * Далі підійшов сам консул. Класна сім'я. Максимум років по 35 обом та мама десь віку моєї. Поговорили про життя-буття та спільних знайомих).
- То може ми б тебе підвезли?
- Та нє, я тут із ночовкою.
- Ну, бувай. Заходь до нас у консульство. У тебе паспорт старого зразка? Червоний?
- Ага.
- О! Ну як хочеш, то я тобі новий зроблю, на наступні десять років.
- Та якось незручно.
- Та ладно. Зробимо хоч щось хороше для співгромадянина.
* * *Нарешті на керівні посади у державній службі почали призначати людей, котрі готові зробити "щось хороше" і у сім'ї яких українською говорять не напоказ, а по-справжньому.