Plantronics .Audio 995
Команда про розробці Шопопали сидить у Києві та Луцьку, а я, як відомо, у Сан-Франику. Команда хоче регулярного спілкування. Окрім цього є ще батьки та купа друзів в Україні, сестра та малі у Бішкеку, Паша у Празі та Стелла у Софії. При 10-годинній різниці з Україною постійно виходить так, що спілкуюся я переважно тоді, коли Лора (так-так: у змаганні за право бути моїм орендодавцем (щира зухвалість, бгг) перемогли зовсім не Шилла, не Лан, не Мішла, не Лулу, не Джул, не Жуль Жуль, не Геллен, не Мін, не Рамон і навіть не Гуркан) спить або малює свої картини. Ураховуючи, що у нас повний симбіоз та майже сімейна ідилія: кричати посеред ночі або рано-вранці моїм стодецибельним командним голосом було б суцільним рагулізмом.
Також набридло колупатися із кабелями та штекерами які рано чи пізно починають коротити. Одним словом: при моїй любові до жестикуляції та спілкування у русі (навіть якщо це ходіння взад-вперед по 5-метровій кімнаті) само собою напрошувалося витночене бездротове рішення.
В принципі у манюню можна досить легко впаяти підпільний китайський блутуз (кажуть, що їх роблять на тій же фабриці, що й оригінальні, просто у сусідньому цеху) або просто придбати зовнішній блок розміром з мій ніготь. Але, виходячи із того, що я нарив: чи не всі блутузівські гарнітури мають дуже маленький радіус покриття, низьку якість аудіо (Бетховена через Пандору не послухаєш) та легко піддаються зовнішнім впливам (це я реально пам'ятаю ще із Запоріжжя: сусідка включає кавомлин, моя розмова через гарнітуру Соні-Еріксона стає схожою на платівку Fatboy Slim).
Після кількох годин пошуків на Амазоні було нарито Plantronics .Audio 995. Вчора дорогоцінна коробочка приїхала. Перше, що вражає: нарешті хтось додумався робити антишахрайску пластикову упаковку такою, аби вона захищала від злодюг, а не від користувачів, що віддали свої кровні 50 баксів (Амазон оплатив доставку тому вийшло геть симпатично). Лекий рух вгору, і весь пластик красиво розлазиться але із таким тріском, що будь-якого крадія дійсно б попалили.
Обіцяні 40 футів (12 метрів) гарнітура цілком витримує. Більше того, витримує вона також і три стінки по дорозі на відстань 10 метрів, чого б ніколи не зміг блутуз. Щось таки є у тому пропрієтарному бездротовому протоколі, який використовують у Тектронікс. На вухах сидить зручно, не тисне. Десь у неті писали, що сильно гріє вуха: не відчув. Окрім цього, враховуючи Сан-Францизьку погоду (зара сиджу у двох светрах) - я і не проти. Єдине, що непокоїть: яким чином вся це бездоротова хрєнь впливає на мозок? Ну та й ладно, не будемо про сумне.
Але найважливіше: мікрофон. У Скайпі ще не тестував, але те, що натестувалося через звичайний віндовий фонограф вражає. Я спеціально пустив воду на кухні і тихо заспівав "Love me Tender". Так от чутно тіко "тендер", воду розумний мікрофончик самотужки відфільтрував. Хоч іди і записуйся у Сінатри :) Найбільший мінус гарнітури: флеш ключик, який власне і замінює блутуз. Щось мені підказує, що рано чи пізно його настигне сумна доля тих трьох флешек, які були жорстоко розламані при падіннях манюні/моїх ранкових прокиданнях у режимі безсоння (коли на Пандорі вмикається канал Calm Meditation, а потім засинаєш прямо у навушниках).
Резюме: за 200 гривень (і не росказуйте мені, що долар вже скоро рік як не 5.5, для мене київський час застив на 1 липні 2008 року, термінал А аеропорту Бориспіль) ви отримуєте звук, що цілком порівняний із KOSSами та BOSEми. Ну добре, нє то шоби зовсім порівняний, але, враховуючи, що у нормальній неMP3шній якості музику вже давно ніхто не слухає - таки порівнюваній. І при цьому ви ще й можете Скайпитись із бездоганною якістю готуючи рис із тофу та запиваючи все це діло зеленим жасміновим чаєм дивитися на ранковий суботній сад та каліфорнійське сонечко.
Також набридло колупатися із кабелями та штекерами які рано чи пізно починають коротити. Одним словом: при моїй любові до жестикуляції та спілкування у русі (навіть якщо це ходіння взад-вперед по 5-метровій кімнаті) само собою напрошувалося витночене бездротове рішення.
В принципі у манюню можна досить легко впаяти підпільний китайський блутуз (кажуть, що їх роблять на тій же фабриці, що й оригінальні, просто у сусідньому цеху) або просто придбати зовнішній блок розміром з мій ніготь. Але, виходячи із того, що я нарив: чи не всі блутузівські гарнітури мають дуже маленький радіус покриття, низьку якість аудіо (Бетховена через Пандору не послухаєш) та легко піддаються зовнішнім впливам (це я реально пам'ятаю ще із Запоріжжя: сусідка включає кавомлин, моя розмова через гарнітуру Соні-Еріксона стає схожою на платівку Fatboy Slim).
Після кількох годин пошуків на Амазоні було нарито Plantronics .Audio 995. Вчора дорогоцінна коробочка приїхала. Перше, що вражає: нарешті хтось додумався робити антишахрайску пластикову упаковку такою, аби вона захищала від злодюг, а не від користувачів, що віддали свої кровні 50 баксів (Амазон оплатив доставку тому вийшло геть симпатично). Лекий рух вгору, і весь пластик красиво розлазиться але із таким тріском, що будь-якого крадія дійсно б попалили.
Обіцяні 40 футів (12 метрів) гарнітура цілком витримує. Більше того, витримує вона також і три стінки по дорозі на відстань 10 метрів, чого б ніколи не зміг блутуз. Щось таки є у тому пропрієтарному бездротовому протоколі, який використовують у Тектронікс. На вухах сидить зручно, не тисне. Десь у неті писали, що сильно гріє вуха: не відчув. Окрім цього, враховуючи Сан-Францизьку погоду (зара сиджу у двох светрах) - я і не проти. Єдине, що непокоїть: яким чином вся це бездоротова хрєнь впливає на мозок? Ну та й ладно, не будемо про сумне.
Але найважливіше: мікрофон. У Скайпі ще не тестував, але те, що натестувалося через звичайний віндовий фонограф вражає. Я спеціально пустив воду на кухні і тихо заспівав "Love me Tender". Так от чутно тіко "тендер", воду розумний мікрофончик самотужки відфільтрував. Хоч іди і записуйся у Сінатри :) Найбільший мінус гарнітури: флеш ключик, який власне і замінює блутуз. Щось мені підказує, що рано чи пізно його настигне сумна доля тих трьох флешек, які були жорстоко розламані при падіннях манюні/моїх ранкових прокиданнях у режимі безсоння (коли на Пандорі вмикається канал Calm Meditation, а потім засинаєш прямо у навушниках).
Резюме: за 200 гривень (і не росказуйте мені, що долар вже скоро рік як не 5.5, для мене київський час застив на 1 липні 2008 року, термінал А аеропорту Бориспіль) ви отримуєте звук, що цілком порівняний із KOSSами та BOSEми. Ну добре, нє то шоби зовсім порівняний, але, враховуючи, що у нормальній неMP3шній якості музику вже давно ніхто не слухає - таки порівнюваній. І при цьому ви ще й можете Скайпитись із бездоганною якістю готуючи рис із тофу та запиваючи все це діло зеленим жасміновим чаєм дивитися на ранковий суботній сад та каліфорнійське сонечко.