мені йти вздовж твоїх берегів ( Read more... )

Немов пелюстки тендітних троянд,
розгублені і прозорі.
В незнаних досі тіней краях,
потойбіч страху і горя.

Їх шлях у сутінках десь лежить,
в якомусь іншому серпні.
Не повернеться ніхто і на мить,
назавжди зоставшись у серці.

І кожен самотньо за обрій йдучи
по полю, нескошеним житом,
назад погляне і промовчить,
що так хотілось пожити.

Пермонентний стан ( Read more... )

Сіро-коричневі кольори.

Сутінки о шістнадцятій.

Жовтий ліхтар майорить.

Нібито все зненацька.

Осінь, і десь в її глибині

разом ллємося. Втечею

звідси цього нам не припинить.

Ми течією приречені.

Кожна мить, як останній лист,

зірваний вітром з дерева.

Все було вже колись,

буде іще попереду.