(без назви)

[f_wulf]

Немов пелюстки тендітних троянд,
розгублені і прозорі.
В незнаних досі тіней краях,
потойбіч страху і горя.

Їх шлях у сутінках десь лежить,
в якомусь іншому серпні.
Не повернеться ніхто і на мить,
назавжди зоставшись у серці.

І кожен самотньо за обрій йдучи
по полю, нескошеним житом,
назад погляне і промовчить,
що так хотілось пожити.