Передвчора співала, дивилася на особливо милий мені образ Спаса Нерукотворного в нашій церкві і раптом усвідомила оце. Що завдання і то прекрасне завдання нашого життя - це досвідчувати, спостерігати, помічати, відкривати для себе любов Бога до нас. І щодня відкривати цю Його любов нову, а також кожен раз нове Його милосердя, бо щодня інші ( Read more... )

Останні 2 місяці активно намагалася подарувати своє серце. Аж раптом, минулої неділі, виявила, що воно вже подароване. Давно. Раз і назавжди. І немає його на місці, і воно вже не зовсім моє. Точніше, не тільки моє. І такий короткий облом був без сліз, навіть радісний. Полетіли собі тривоги в холодні краї на якийсь час ( Read more... )

Заради чогось святого помолімося за лідерів, керівників і всіх тих, хто обіймає відповідальні посади. Хрести такі різні бувають, а серця закриті і непізнані, можна зовсім трошки не прочитати за діями і словами і зробити геть неправильні висновки ( Read more... )

Зміни у життя приходять непомітно. Як думки, які перелітають з одного предмету на інший, раптово і цілком невідомо звідки приходять ідеї-відповіді на питання, над якими могли товктися роками. Але для того, щоб сприйняти, побачити чи почути, вочевидь, також треба бути підготованим; на це і йдуть, ймовірно, ці роки товчення. Саме зараз читаю книгу ( Read more... )

Аж місяць протягнула від часу, коли повернулася з цієї ( як її описати цю подорож...) багатої подорожі. Це найбезвідповідальніша моя мандрівка (я не особливо переймалася виготовленням документів, збирала речі в останню годину і навіть не дуже похапцем, позичала валізу і в останні 20 хв гнала зі свідоцтвом в супермаркет, щоб купити кагор, і щоб мати ( Read more... )

Ніч переходу в новий рік видалася аж до незвичайності спокійною і такою, що вимагала постійної ініціативи разом з довірою до того, що саме таким все мало відбутися. Поруч були люди, з якими затишно навіть, якби справдилось припущення про те, що рік буде таким, яким його проведеш. Я преспокійно заснула з невеличкою застудою.
А прокинулася на свято ( Read more... )

Тільки особистість Ісуса, котра випромінює благодатну любов, здатна заповнити душевну порожнечу тих людей, котрі слідують за Ним.

Хтось такий є в кожному місті. Просто переконана, бо для них місто знаходить чудеса, привідкриває свою історію, і завдяки їм розповсюджуться вірус особливої цікавості до історії міста, неземна любов до всіх, хто його творив і творить, бажання заразити інших. Львів має свого такого - Юрія Теодоровича (прізвище навідріз відмовився назвати). Ми з ( Read more... )

Такі миті треба фотографувати оком, а потім довго-довго переклацувати в пам'яті і ні з того, ні з сього усміхатися десь на вулиці, коли пригадується ( Read more... )