На вчора в мене були такі гігантські плани :))) А прокинулася я з температурою, яка взялася просто таки нізвідки. Оскільки ніякої логіки в подіях не було, я просто вдячна Богові, що в такий спосіб турбується про мій відпочинок. До вечора я зробила тільки найважливіші речі, які завжди підіймають мені святковий дух і створюють легкість на душі: ( Read more... )

Сама ще докінця не усвідомила історичність (для мого життя) події, яка трапилася вчора о 20.52 ( Read more... )

 Я починаю бути схожою на осінь: потрохи опадаю. Але все це з усмішкою.

Довго-довго собі замріювала якого б то життя хотілося, а воно бере і робиться як собі хоче. Тримаюся за Бога як за дельфіна в морі і вірю, що випливу на тихі води.

Нас так сильно люблять. Вірю, що точно буду щасливою з Ним. І дякую всім, хто розуміє безумовно, приймає невідкладно ( Read more... )

 Бо що його багато писати, коли такий мороз, що Львів я хіба з-за вікна видивляюся? А зміни є.
Після Вільнюса я знов Львів сприймаю зі спокійним серцем, так як тоді, коли тут жила і межі думок не виходили за межі міста. Львів майже такий же зручний. Чому майже? :) Бездоганності Вільнюсу, крім гарної архітертури і природної милості додає його ( Read more... )

... мене не буде. Але тут залишаються всі дотеперішні події, а я з геть іншими вирушаю в подорож. Часом дитина скривиться, щоб залитися хвилею плачу, а батьки швиденько-швиденько беруть до рук якусь цяцьку і відволікають всю дитячу увагу на неї, щоб вона забула про причину плачу ( Read more... )