Jun 25, 2009 19:49
... мене не буде. Але тут залишаються всі дотеперішні події, а я з геть іншими вирушаю в подорож. Часом дитина скривиться, щоб залитися хвилею плачу, а батьки швиденько-швиденько беруть до рук якусь цяцьку і відволікають всю дитячу увагу на неї, щоб вона забула про причину плачу.
:)
Я неймовірно щаслива людина. Я маю дуже далеку, але однозначну мрію-мету.
А довкола так багато змістовних, дорогих для життя людей.
Пакую речі... і в нішу реальність. Дощову, зовсім несхожу на київську.
Хай всіх вас береже Бог!
Данка
переломи,
мрії,
подорожі