За сто днів до НР розпочинаю таку собі схему особистого покращення :) отже, сто днів раннього підйому і активного фрірайтингу :) Сто маленьких кроків до одної великої мрії ( Read more... )

Дуже погано, коли люди не вміють висловлювати свої думки. Казати вголос, що люблять, чого не можуть терпіти. Що приносить задоволення, спокій і радість в житті, а що навпаки - тривожить і руйнує внутрішню тишу. І я кажу не про крик на весь Всесвіт, не про постійне нав'язування своєї думки оточуючим... Я кажу про спілкування між рідними людьми. Між ( Read more... )

Десь я вичитала зовсім недавно, що звичка виробляється за 28 днів. Мовляв, якщо 28 днів робити якусь річ щоденно, змушуючи себе і всіляко собі нагадуючи, що треба робити - отримаємо звичку і надалі вона нас не покине... Так от, з 1 січня я завела собі звичку займатись спортом щоденно. Протрималась 4 місяці (за винятком тих днів, загалом близько 4-5 ( Read more... )

Різдвяні свята закінчились. Майже місяць: від 29 грудня до 20 січня :) Сьогоднішній день завжди для мене був офіційним завершенням зимових свят. Це і дідусеві (а. відповідно. і мамині частково) іменини. і офіційний ДН тата... Ну, ще завтра не забути двох подруг з ДН привітати...( всяке особисте )

Після "Їсти. Молитись. Любити" мені стало цікаво як же розвивалась історія авторки з її бразилійцем ( Read more... )

Початок осені у моєму містечку тісно переплетений з святом - Днем нафтовика. Так вже склалось історично, що місто тримається на підприємствах нафтової промисловості - 6 нафтогазових підприємств то вам не жарти. Тому у нас вважається престижним - бути нафтовиком - це теж склалось історично... Щоправда нафти з кожним роком все менше, а головне ( Read more... )

Літечко добігло до фінішу. 92 дні, які навесні здаються таким довжелезним відрізком, що можна прожити в ньому по кілька життів... а потім якось так несподівано вони зникають, немов пісок крізь пальці.... підкралась осінь...
Це літо було добрим. Повне вражень і емоцій, нових відчуттів, переживань, сліз, радощів і дивувань. Багато "медалей" ( Read more... )

( Read more... )

Я вдарилась у спогади. Мене поглинули думки з минулого і я висмикую з їх купи най-най-най (...) уже від ранку. Вичитую, згадую, домальовую і домріюю.... "а що якби..." Психологи кажуть, що наш мозок не бездонна бочка і пам'ять залишає "для себе" дууууже малесенький шматочок пережитого.. Я зі свого боку намагаюсь налаштовувати мою капризну пам'ять ( Read more... )

Сьогодні я раптом покохала його по-новому, по-іншому. З якоюсь особливою пристрастю... І радіо ніби змовилось. І темінь поглинула день... І пристрасть кохання "мов вперше" літала в повітрі...