Мій Львів
Про те, що я його люблю вже сказано й написано мною з півтони слів...
Я знаю багатезно людей, які теж його люблять. І можна сказати, що кожен любить його по-своєму і проживає в ньому своє життя, емоції і почуття... та все одно це прозвучить банально.
Я закохалась в нього ще до того, як зустрілись наші погляди. Я марила ним. А вже коли зустрілись, вималювала в своїй уяві чіткі картинки нашого спільного життя - як дихаємо в такт одній, відомій лише нам, мелодії; як прокидаюсь від його поцілунків і насолоджуюсь сонними ранками його кавою в ліжку...
не склалось.
шляхи розбіглись, долі розійшлись, життя подарувало інший світ для моїх мрій... і ще один несміливий натяк на можливість тісного переплетіння наших тіл, світів.
не розпізнала...
Тепер люблю його в його недосяжності. В його окремості від мого щоденного світу і страшенно цим тішусь. Чекаю кожної наступної зустрічі з нетерпінням, ковтаю його дух і настрій великими ковтками, а потім ще довго пережовуючи тішусь спогадами... Таки люблю його і віддала маленький закуток в кілька квадратних сантиметрів свого серця в його особисте користування. Мені так добре :)
Ймовірно це не остання ода присвячена Львову. А, може, слова ці не зовсім про Львів. Та це вже геть інша історія ;)
Верхнє фото я зробила ще в далекому 2009, ховаючись від раптової зливи на сходах крамниці сувенірів. Випадковий кадр, але дуже він мені запав. А оцю смакоту привезла з останньої нашої зустрічі. Люблю горішки залиті шоколадом :)
