Дихай.
Ти намагаєшся стабілізувати власне дихання. Кажеш собі: спокійно. Все буде добре. Годовне дихай. Дихай.
Кажеш і сама не віриш власним переконуванням.
Ти відчуваєш як щось наближається. Щось величезне. Масштабне. Кардинально мінливе.
Це Зміни. Ти відчуваєш їх вже.
І нерозуміння того, що буде далі навіює, такий непритаманний тобі, страх. І ти ось так непритаманно, проте цілком логічно боїшся того, чого не розумієш.
Зміни не дрібні, не щоденні. А ті, що докорінно вплинуть на все подальше. Твоє подальше.
Ти відчуваєш, що гряде щось, що кардинально поверне все. Переверне догори дригом.
Ти ж любиш коли так. Коли масштабно, докорінно, стираючи все, що було до… Любиш, проте не знаєш у який бік все повернеться цього разу.
Тобі соромно визнавати. Ти ж така сильна. Звідки у тобі цей страх? І що це за сльози? Від зашкалювання емоцій? Від перенасичення параноєю?
Ти дихай. Головне дихай. А те, що насувається не зупинити. Тож закохайся і у це. І в те, що буде після.
Ти ж сама казала, ще з самого початку, що ці два місяці за периметром - не просто так. Після цього прийдуть масштабні зміни. Докорінні. Ось вони. Вже майже тут.
Вже майже торкнулися тебе. Зовсім скоро. Вже зовсім скоро станеться щось. Проте що саме ти дізнаєшся лише у потрібний момент.
А поки дихай. Просто дихай.
І злітай над морем, поки ви з ним ще рідні.
Кажеш і сама не віриш власним переконуванням.
Ти відчуваєш як щось наближається. Щось величезне. Масштабне. Кардинально мінливе.
Це Зміни. Ти відчуваєш їх вже.
І нерозуміння того, що буде далі навіює, такий непритаманний тобі, страх. І ти ось так непритаманно, проте цілком логічно боїшся того, чого не розумієш.
Зміни не дрібні, не щоденні. А ті, що докорінно вплинуть на все подальше. Твоє подальше.
Ти відчуваєш, що гряде щось, що кардинально поверне все. Переверне догори дригом.
Ти ж любиш коли так. Коли масштабно, докорінно, стираючи все, що було до… Любиш, проте не знаєш у який бік все повернеться цього разу.
Тобі соромно визнавати. Ти ж така сильна. Звідки у тобі цей страх? І що це за сльози? Від зашкалювання емоцій? Від перенасичення параноєю?
Ти дихай. Головне дихай. А те, що насувається не зупинити. Тож закохайся і у це. І в те, що буде після.
Ти ж сама казала, ще з самого початку, що ці два місяці за периметром - не просто так. Після цього прийдуть масштабні зміни. Докорінні. Ось вони. Вже майже тут.
Вже майже торкнулися тебе. Зовсім скоро. Вже зовсім скоро станеться щось. Проте що саме ти дізнаєшся лише у потрібний момент.
А поки дихай. Просто дихай.
І злітай над морем, поки ви з ним ще рідні.