Формулювання натхненнонеобхідного.
Поглядом, подихом, дотиком, чи навіть без дотику. Просто потягом. Вечірнім протягом. У задушливу кімнату. Легеньким вітром з ароматом вчорашньої кави, в мене вселишся ти. Проникнеш непомітно, щоб не налякати. Зробиш це ніжно, не привертаючи уваги. Нічиєї, окрім мене.
Кадрами з фільму. Деталями. Макрозйомкою. Непомітними ні для кого імпульсами. Пульсаціями та прискоренням серцебиття. Це відчуватимемо лише ми. Кожен відчує як воно проходить крізь все тіло і призупиняється десь близько грудей. Відчує, проте ідеально приховає це. Навіть від себе самого. В першу чергу від себе.
Бо так буде сильніше. Кожен взаємний погляд буде дорівнювати цілій історії. Ще поки лише погляд. Але вже достатньо, щоб те, що призупинилось у грудях, стало теплим і заметушилось міліонами метеликами всередині.
Процес пізнавання, сканування і сприймання власних відчуттів. І усвідомлення магнетизму. До тебе. До мене.
Неможливість пояснити собі самому. І небажання розуміти. Просто відчувати.
І від цього творити. Тексти. Музику. Прозу. Картини. Кіно. Що завгодно.
Незламне бажання дотику. Дотиків. Кінчиками пальців. Ледь торкаючись.
Закривши очі бачити одне одного. Влаштовуючи перемовини наших світів у вісні.
Я хочу такого. Саме такого. Тендітно неминучого. Мікродетального. Свідомо уповільненого. Незапланованого і раптового.
Я хочу зустріти очі, поглянувши у які я відчуватиму таке.
Кадрами з фільму. Деталями. Макрозйомкою. Непомітними ні для кого імпульсами. Пульсаціями та прискоренням серцебиття. Це відчуватимемо лише ми. Кожен відчує як воно проходить крізь все тіло і призупиняється десь близько грудей. Відчує, проте ідеально приховає це. Навіть від себе самого. В першу чергу від себе.
Бо так буде сильніше. Кожен взаємний погляд буде дорівнювати цілій історії. Ще поки лише погляд. Але вже достатньо, щоб те, що призупинилось у грудях, стало теплим і заметушилось міліонами метеликами всередині.
Процес пізнавання, сканування і сприймання власних відчуттів. І усвідомлення магнетизму. До тебе. До мене.
Неможливість пояснити собі самому. І небажання розуміти. Просто відчувати.
І від цього творити. Тексти. Музику. Прозу. Картини. Кіно. Що завгодно.
Незламне бажання дотику. Дотиків. Кінчиками пальців. Ледь торкаючись.
Закривши очі бачити одне одного. Влаштовуючи перемовини наших світів у вісні.
Я хочу такого. Саме такого. Тендітно неминучого. Мікродетального. Свідомо уповільненого. Незапланованого і раптового.
Я хочу зустріти очі, поглянувши у які я відчуватиму таке.