Дощ. Дощ. Дощ.
Це моя погода. Я бадьоріша. Краще виглядаю. Більше працюю. 
Може, тому шо вродилася восени. Дощ це романтично. Під дощем приємно цілуватися. Під дощ добре щось писати. Сьорбати какао.

***
Якось під час скаженої зливи маршрутка, в якій я поверталася додому, заглохла посеред глибоченної калюжі (води мені до поясу). І перше, про що я ( Read more... )

Найдивовижніший дзвінок за останні років 10.
Ми не бачилися років 15! Колись по черзі крали яйця зі своїх стаєнь і місили тісто з піску і тих яєць, ловили п"явок в річці, витирали штанами мазут в дорожному управлінні через паркан від нашого двору... Так було щоліта упродовж багатьох років.

В трубці голос 27-річного чоловіка, а мені перед очима 10- ( Read more... )

Моє перше місце роботи - телеканал СІТІ. Ці фото - це прощання з новинами. їх закривали тоді. 2-3 роки, напевно, минули. 
Кращого колективу я відтоді не мала. Буває так у житті, що дуже прив"язуєшся до людей, якщо разом ростете (у цьому випадку - професійно). Ми прийшли на цей телеканал, коли його ще не було в ефірі. Усе було нове - концепт, камери ( Read more... )

Давно хотіла поділитися сокровенним ) 
Я вчилася в дивнму універі, на дивному факультеті. Загалом пишатися немає чим. Але є що згадати. Попри те, що мене доводилося будити на лекціях з історії кіно, диплом мастєра широкого профіля і анфаса магістра кіно-, телемистецтва я таки отримала. Але чогось найкраще пам"ятаю не науку, а заробіток.
Заробіток у ( Read more... )

Гостинець... по обидва боки обсаджений деревами. Довгих сім кілометрів гостинцю пішки. Ми йшли і нікого не спиняли. Здавалося, йшли увесь день. Мабуть так задавалося, бо у мене тоді ще були короткі ноги.
Із селом почалися спогади: "наша хата стояла ооон на тій горі... мені було 3 роки, а я пам"ятаю, як ховалася від бабці у заквітлій картоплі".
Ми ( Read more... )

Буду, як усі, - напишу про зиму і морози. А краще, продемонструю. Це одна із моїх зим. Зима 2006 у Закарпатті. Було добре, сніжно, але на лижі я тоді так і не стала. Точніше, стала, але невдало. Зате глінтвейн був найсмачніший з усіх тих, які я коли-небудь смакувала.


( Read more... )

Живемо асоціаціями. Кожен період мого життя - це якась музика, запах, письменник, місто, навіть, номер телефону. Кінець мого минулого року - це короткі ночі, дуже ранній спортзал, персикова шапка і Луі.

( Read more... )

Моє дитинство пахне цукровим буряком... :) Зрозуміла це лише вчора, коли їхала додому на таксі з вокзалу. Проїжджала повз цукровий завод і так мені той запах врізався до носа, шо аж посміхнулася сама собі ( Read more... )