дощ
Дощ. Дощ. Дощ.
Це моя погода. Я бадьоріша. Краще виглядаю. Більше працюю.
Може, тому шо вродилася восени. Дощ це романтично. Під дощем приємно цілуватися. Під дощ добре щось писати. Сьорбати какао.
***
Якось під час скаженої зливи маршрутка, в якій я поверталася додому, заглохла посеред глибоченної калюжі (води мені до поясу). І перше, про що я подумала перед тим, як вийти, - я не вмію плавати. Прикро було би втонути в калюжі. Тоді я піддалася чарам якогось молодого чоловіка, який запропонував мене перенести. Пошкодувала, бо він впав... кинув мене в ту воду разом із дзеркалкою, купленою за 800 баксів місяць тому.
Ось вона ця трагічна калюжа і така ж маршрутка ) Наступного ранку я пішла сфотографувати на пам"ять композицію. Вода вже наполовину зійшла.
Зробивши цей знімок, я однією ногою пішла в каналізацію )) було боляче, бо, рятуючи фотик забила до чорноти мізинця. Добре, що це було недалеко від гуртожитку. Того сонячного ранку я мала дурнуватий вигляд - з мене стікала фактично багнюка, бо за ніч вода настоялася і то вже був не просто дощ на землі, а сміття, листя, гілля і всяка інша гидота. Зціпивши від болю зуби, я йшла і заливалась сміхом! Дурочка, ну, треба було тобі пертися в 7 ранку в неділю дивитися на ту калюжу? Словом, дякувала Богу, шо не пірнула в той люк з головою, бо людей навколо не було... спливла б за якийсь тиждень десь у Дніпрі )))
В Києві від суботи дощі. На таку погоду добре мати ґумаки. І я їх маю :)
Це моя погода. Я бадьоріша. Краще виглядаю. Більше працюю.
Може, тому шо вродилася восени. Дощ це романтично. Під дощем приємно цілуватися. Під дощ добре щось писати. Сьорбати какао.
***
Якось під час скаженої зливи маршрутка, в якій я поверталася додому, заглохла посеред глибоченної калюжі (води мені до поясу). І перше, про що я подумала перед тим, як вийти, - я не вмію плавати. Прикро було би втонути в калюжі. Тоді я піддалася чарам якогось молодого чоловіка, який запропонував мене перенести. Пошкодувала, бо він впав... кинув мене в ту воду разом із дзеркалкою, купленою за 800 баксів місяць тому.
Ось вона ця трагічна калюжа і така ж маршрутка ) Наступного ранку я пішла сфотографувати на пам"ять композицію. Вода вже наполовину зійшла.
Зробивши цей знімок, я однією ногою пішла в каналізацію )) було боляче, бо, рятуючи фотик забила до чорноти мізинця. Добре, що це було недалеко від гуртожитку. Того сонячного ранку я мала дурнуватий вигляд - з мене стікала фактично багнюка, бо за ніч вода настоялася і то вже був не просто дощ на землі, а сміття, листя, гілля і всяка інша гидота. Зціпивши від болю зуби, я йшла і заливалась сміхом! Дурочка, ну, треба було тобі пертися в 7 ранку в неділю дивитися на ту калюжу? Словом, дякувала Богу, шо не пірнула в той люк з головою, бо людей навколо не було... спливла б за якийсь тиждень десь у Дніпрі )))
В Києві від суботи дощі. На таку погоду добре мати ґумаки. І я їх маю :)