Вибір і зростання. Вичитування наукової літератури і позаду не одна експедиція.. Іноді видається все надто тривожним та складним, часто бурхливим і несподіваним. Як карамельки, що збирають дитинство у порядні спогади. Зимою настали зміни які  об’єктивно зміцнювали простір. Безмеж вдячний тим хто був поряд. Слова записаних книг пінна традиція кочує ( Read more... )

Київ часто вносив зміни в етапи життя. Можливо це одне з найреальніших місць, лунких перешкод пов’язаних зі мною.. Кілька місяців, обмежене спілкування, підготовка і зміст кількох років життя оминає надії і ділиться на туман.. Можливо це вогнище, там залишаються небайдужі мені люди, порт який через важкі погодні умови залишається закритий.. ( Read more... )

Вгадаєте місто?


( Read more... )

Частина 1

Дорога вкрита зіллям змій, котрі метапазлами мередіанять у казусах простору діагональ та пробігають повз, залишаючи ринви симетричних канав від коліс.

Зупинка серед пульсу хижого морозу на околиці довгої вулиці засніженого містечка. Холод вкриває капюшон, спадає шапка, у сітці продивляюсь дорогу, важко ( Read more... )

            Дорога вказує на знайомі будинки та паркани. Між ними проходять проспекти нашої розмови,  абітурієнтами фактів у нагромадженні висновків ( Read more... )

Я не проти електричних казок на підошві бажань бежевих сутінок боязливих гусениць, але зрозумій мене правдиво, безпечно ми ще не вміємо тримати дистанцію поруч....
 

Білі зорі рибою впертої ласки, вільних безпечних морів, звиваються у бароко легень творячи звук ТВОЄЇ тиші...
 

У пилу вогких перемін, серед компактів і бобін ( Read more... )

      І ще я не впевнений чи далі буде справді далі....... Чи поділки ділених позик порушать приватні кордони поодиноких подорожніх, що у напівпорожніх портфелях і пластикових пляшках приноситимуть ситий світ у синіх алгебрах марень міжсезоння температури дощу. Напоюючи полохливі кедри краплинами кедів випадкових людей шукаю компроміс із мисом ( Read more... )

Маленькі клубочки тепла, добра,

та правильних кроків.

З білої сукенки стирчать два крильцята, всіяні діамантами кристалізованої впевненості, на личку калиновою ниткою вишита усмішка. Багато днів тому, коли сніг нетривалими нічними цілунками дарував вологу землі, янголятко оселилося у мене.

За кілька днів до Нового Року опиняється на ялинці. Серед ( Read more... )