Lettland / Латвія
Heute feiert Lettland seinen Unabhängigkeitstag. Und dazu beglückwünsche ich meinen Freunden aus diesem schönen Land.
Ich mag Lettland sehr - wie die anderen baltischen Staaten.
Schon in den sowjetischen Zeiten wurde Baltikum zu einer quasi-europäischen Insel innerhalb der trüben UdSSR. Die baltischen Republiken kennzeichneten sich mit viel höherem Lebensniveau, als der Besatzer.
Nach der Unabhängigkeit zeigte Lettland eine gute Fähigkeit, die Probleme der Übergangsperiode zu bewältigen. Und diese Probleme lagen nicht nur in der bankrotten sowjetischen Wirtschaft, doch in dem spezifischen "menschlichen Nachlass" der Besatzer - ich meine Hunderttausende von sowjetischen Übersiedlern mit ganz sowjetischer Mentalität. Diese sind heutzutage ziemlich schwer zu integrieren.
Ich mag Lettland dafür, dass dieses Land jetzt zur EU und zur NATO gehört.
Und nach der letzten schweren Wirtschaftskrise hege ich sogar mehr Respekt für die baltischen Staaten. Trotz aller Befürchtungen und (meistens russischen) Propaganda hat sich Lettland als haltbare Mittelklasse unter den EU-Ländern - auf jeden Fall, viel besser als Griechenland, Irland, Portugal order Spanien. Im Unterschied zur Regierung von Griechenland, leugnete Lettland über seine wirtschaftliche Lage nicht. Und die lettischen Bürger haben diese Aufrichtigkeit ihrer Regierung anerkannt: in den jüngsten Parlamentswahlen im Oktober haben die dortigen Populisten eine Niederlage erlitten. Ein markantes Ergebnis für einen post-sowjetischen Staat.
Letztendlich muss ich gestehen, dass ich Lettland dafür mag, hinsichtlich wessen mir meine Heimat die Ukraine ständig nur Enttäuschungen gibt.
Сьогодні Латвія святкує День Незалежності, з чим я із задоволенням вітаю латвійських друзів.
Латвія - як і решта країн Балтії - мені завжди подобалася.
За радянських часів тим, що була острівцем такої собі квазі-Європи в безпросвітному Совку. Тим що демонструвала на порядок вищу побутову культуру в порівнянні з країною-окупантом.
Після здобуття незалежності - за послідовну політику вичавлювання з себе Совка. І це незважаючи на те, що окупанти залишили по собі тяжкий спадок у вигляді своїх колоністів, яких доводиться тепер тяжко інтегрувати.
За те, що долучилася до Євросоюзу й стала членом НАТО.
І ще більше я став поважати Латвію за те, як вона пережила останню економічну кризу.
Попри те, що російські й проросійські пропагандисти (у тому числі й в самій Латвії з числа колоністів) на всі лади скавучали про повний колапс тамтешньої економки, Латвія серед інших країн ЄС виявилася добротним середнячком. Коли в ЄС натужно думали, як рятувати Грецію і чи не повторять шлях Греції інші країни півдня Європи та Ірландія, Латвія та її балтійські сусіди продемонстрували куди кращі економічні показники.
Основною причиною було те, що латвійський уряд чесно говорив своїм громадянам про проблеми і про непопулярні шляхи їх подолання. І громадяни це оцінили: на останніх виборах до Сейму (а Латвія - парламентська республіка, де уряд формується за результатами виборів до Сейму) безвідповідальні популісти зазнали поразки. Для тяжко ураженої кризою країни - це прекрасно. Це свідчить про те, що латвійське суспільство має здорову основу.
Одним словом, я Латвію люблю і захоплююся цією країною, за все те, що не зробила моя рідна Україна.