До Хорватії українцям потрібна платна віза, але потрапити до країни можна і маючи мультишенген. Цим я і скористався відправившись до столиці цієї
балканської країни з Любляни.
Точка для автостопу знаходилася на рест-ареї - спеціальному місці при автострадах із заправками, супермаркетами, ресторанчиками та туалетами.
Дорога до завітного місця пролягала через поле для гольфу. Я нахабно проскакав через траву прямо перед носом у самих гравців а потім ще спитався як дістатися до рест-ареї.
1.
- Треба взяти таксі, це буде коштувати пару євро, - порадив один з гольфістів.
Такий варіант був відкинутий, благо працівники гольф клубу із розуміння віднеслися до моєї авантюри та порадили місце, де зручніше всього перелазити через паркан - за кілька хвилин я вже був на виїзді з рест-ареї.
Перша ж машина зупинилися.
2.
Водій мав ім’я Saša (Саша), не дивуйтеся, свого часу у Югославії було модно називати дітей на російський манер. Ще є, наприклад, Aljoša і саме так записано у паспорті.
3.
Говорили англійською. Саша був з Загребу.
- Якщо жінка скаже, що вона кохає тебе, то ти повинен одразу ж бігти від неї, - ділився своїми поглядами на життя далекобійник.
Між Любляною та Загребом лише 140 кілометрів. По гарній дорозі та за розмовами час непомітно пролітає.
4.
- Десь там (на кордоні сучасної Словенії та Хорватії) народився Тіто, - показуючи сказав водій. - Він дружив і з Радянським Союзом і з Америкою. Якщо були проблеми з одними, то звертався до інших і навпаки.
5.
З Сашею доїхав до кордону. На час моєї поїздки Хорватія ще не була в ЄС - вступала за кілька днів 1 липня 2013 року. Тому митний контроль ще лишався.
Хоча пункт перетину автомобільний, я пройшов його пішки. Стоячи в черзі з машинами. Словенці нічого не спитали, а от прилизаний темноволосий хорват зневажливо спитав: Куди їдеш, українцю? Після в мене старанно перевірили рюкзак. Грошей, страховку чи підтвердження житла в мене не питали
Опинившись на хорватській землі я почав шукати місце де зручно було б зупинятися авто. І щойно я подумав про це, як біля мене зупинилася машина.
- Чому пішки йдеш, сідай! - промовив водій однією з югославських мов.
6.
Хлопець виявився босняком, який працював у Словенії і зараз повертався додому.
- Навіщо тобі той Загреб, гайда зі мною у місто Тузла, до Боснії, - пропонував він.
Коли побачив перед собою явно жіночу машину він розігнався до 160 (хоча обмеження було у 110) та порівнявшись з тим авто емоційно прокричав жінці за кермом: Файна пічка!
Висадили мене біля такою ж рест-ареї, але, не дивлячись на табличку Zagreb то було якесь передмістя. На відміну від Словенії люди могли спокійно виходити прямо на автобан - іржава калитка була без замку. Написи типу «обережно пес» та цигану, що скуповували металобрухт, свідчили, що рівень життя у Хорватії нижчий.
Хоча будиночки виглядали цілком цивілізовано
7.
Оскільки Хорватія мала власну валюту - куну, то мені слід було обміняти гроші. Зайшовши до ресторану я спитався про це у офіціантки. Вона щось спитала у чоловіка за барною стійкою та відповіла: Тебе відвезуть.
До обмінки ми їхали на моторолері, звичайно ж я був без шолому. Вперше спробував - дуже класні відчуття, а коли керуєш, то взагалі, напевно, супер!
На хорватських грошах зображують… Лукашенко! :D
8.
Чоловік на моторолері на ім’я Данієль підвіз мене до зупинки, підказав який автобус сісти до центру та коли він буде. Хорватія мені починала подобатися!
Вже за перші години я помітив різницю між словенцями та хорватами. Останні більш темняві, дівчата набагато сильніше фарбуються і народ більш емоційний.
Напередодні футболу люди показували підтримку своїм.
9-12.
У Загребі живе втричі більше людей ніж у Любляні - 700 тисяч. І це видно по наявності трамваю, ширині доріг та висотності будівель
13-14.
Втім, на міських вулицях можна зустріти велосипедистів. Хоч тут цей вид транспорту не такий популярний як у Любляні.
15.
Цікаво, що словенські та хорватські прізвище дуже легко відрізнити - останні закінчуються на - ч.
16.
Після кумедного випадку, коли мене пішоходи відправили у торговельний центр City center на околиці, я нарешті дістався до центру Загреба.
Національний театр (опера та драматичні вистави) побудови 1895 року на площі Тіта.
17-18.
Бронзовий пам’ятник
19.
Загребський нео-готичний собор нагадав Відень
20-21.
Комунальники на велосипедах
22.
Галантні пани та елегантні пані
23.
Старе місто
24-27.
Вдень на цій площі продають свіжі фрукти та овочі
28.
Внутрішній дворик одного з будинків у центрі
29.
Хорватія - Батьківщина краватки. Після перемоги над турками хорватів у 1635 році запросив до себе Людвік XIV. Слов’янські воїни прийшла на зустрів у цих шийних хустинах. Королю вони настільки сподобалися, що він навіть вдягнув собі краватку ставши таким чином законодавцем моди у Франції.
Одна з версій походження французького слова
cravatte - від à la croate (а-ля-кроат, «по-хорватськи, на хорватський манер»).
30.
Білі та червоні квадрати на лад гербу Хорватії. За легендою слов’янський правитель виграв в шахи землі у венеціанців що і стало приводом розміщення його на державному символі. І не тільки, як бачите
31-32.
Святкову атмосферу створюють люди в театральних костюмах. За їхніми словами таким чином Загреб заманює туристів. Вони не тільки охоче фотографуються з туристами, але ще й підкажуть дорогу. Подібне бачив на
Дні міста у Ризі.
33-36.
З транспортних цікавинок - фунікулер. З верхньої станції видно місто
37-38.
Вулична торгівля
39-40.
Зупинився по каучсерфінгу у чарівної дівчини Мірти. Жила вона на околиці міста і тому добиралися через все місто
41.
Мірта зголосилася прийняти мене через обіцянку зварити нашу страву і десь близько опівночі борщу був готовий!
42.
Чекайте на продовження!
Пізнаємо Балкани: Словенія
Знайомтесь! Словенія - слов’янська Швейцарія Golažijada або як розважаються у словенських селах Копер - місто Сонця на березі Адріатики Там, де земля врізається у море або мальовничий Піран Як міг би виглядати Донбас або шахтарське містечко у Словенії Бледське озеро - шматочок раю на землі В каких общагах живут европейские студенты: электронные ключи, чистые туалеты и велопарковки Бохинь - альпійське озеро з кришталево чистою водою